Суспільне: Черкаси
Розмінувати, витягти з води, чи з-під завалів — для черкаських рятувальників — щоденна робота, розповіли сержант Дмитро Дробишев та пожежний Владислав Зєнков.
За що рятувальники люблять свою справу, дізналися з нагоди професійного свята, яке відзначають в Україні щорічно 17 вересня.
"Сухих рукавів!" Це побажання знають лише рятувальники. Дмитро Дробишев пояснив, коли можна почути цей вислів:
"Міняєшся після чергування з краулом, то який караул йде, тобі бажає сухих рукавів – бажається для того, щоб ти нікуди не виїжджав".
Про професійне гасло жартують: "Запобігти, врятувати, допомогти" – це як "Отче наш" для рятувальника.
Що таке рятувати відомо не зі слів і головному майстру, сержанту Дмитру Дробишеву та пожежному Владиславу Зєнкову. Кількість виїздів за час їхньої служби годі й порахувати, розповів Владислав:
"Це куча емоцій. В людей є втрати, ми це все бачимо. Ми це бачимо і не несемо це додому. Ми залишаємо це тут і завжди стараємося обходити це все в своїх думках. Ця робота надто відповідальна і не кожен зможе стати рятувальником".
Суспільне: Черкаси
Пожежі, ДТП, нещасні випадки на воді чи вдома – робота цих чоловіків запобігти людським трагедіям і не лише, пояснив Дмитро Дробишев. Він щойно повернувся з Херсонщини:
"Відновлювальні роботи куди прилетіло — в приміщення школи. Ми надавали допомогу з розбирання конструкцій. На Херсонщині мене вразили діти війни. Вони приходять обідрані, у них немає за що купити одежу".
Головний майстер пригадав виїзд на черкаську дамбу після влучання російської ракети в міст:
"Ми туди приїхали перші, туди нікого не підпускали, а першу службу ДСНС туди відправили, щоб надавали першу домедичну допомогу. Зразу розбір конструкцій проводити. Це перший раз таке в житті відбувалося".
Утім, інколи є те, що тішить, додав Владислав Зєнков:
"Був випадок — навели такого шуму у дворі, що туди з’їхалися наша служба з надзвичайних ситуацій, нацгвардія, поліція, швидка допомога. Вони не зрозуміли, що сталося. А діло було в тому, що котик заліз на дерево, яке межувало із п’ятим поверхом і не міг злізти".
Суспільне: Черкаси
Завжди перші, завжди готові дивитися в очі небезпеці – чи це понівечений разом з людиною метал, чи то полум’я, додав Владислав:
"Я доліз до п'ятого поверху і мама мені просто віддала дитину. Саму її евакуювали, а мені треба було спускатися, то це так бере за душу, бо людина довіряє тобі життя власної дитини".
Відтак без довіри та надійного плеча ніяк і в середині колективу, додав Дмитро Дробишев:
"Якщо щось з тобою трапиться, то вони тобі допоможуть. Чи витягнуть з будинку у полум'ї, чи з якоїсь надзвичайної ситуації".
Тому й бажають "сухих рукавів", а людям — берегти себе і своїх рідних.
Суспільне: Черкаси
Суспільне: Черкаси
