Фото: 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ
Десантники 80-ї бригади ДШВ вже давно стали легендою. Про те, як хлопці воюють, дізнавалися у них самих х перших вуст. Невигадані історії війни в обличчях наших Героїв передає Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України бригади.
Після чергового бойового завдання, журналісти поспілкувалися з воїнами одного із десантно-штурмових підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
Мужні десантники різних спеціальностей розповіли про свої бойові будні та важку ратну працю щодо захисту рідної землі:
“Було відірвано пів обличчя у побратима під час крайнього штурму. Можна було тільки перебинтувати, щоб нічого не випадало і нічого не потрапило в рану. Ми його врятували. Він живий-здоровий та вже має захисну пластину”, – каже бойовий медик десантно-штурмової роти 80-ї бригади ДШВ Руслан.
Сам Руслан перевівся з артилерійського до десантно-штурмового підрозділу та постійно знаходиться з хлопцями на позиціях. Також травмувався та отримав контузію, але продовжує рятувати бійців та запевняє з теплою усмішкою: подобається ця робота.
Впевненість у побратимах мотивує десантників воювати. Олександр під час першого штурму поводився спокійно, бо знав: спереду та по боках – його побратими, які прикриють та нададуть допомогу.
Ближній бій, штурм ворожих позицій, зачистка окопів, закидання гранатами противника та фізично важкі виходи – їх повсякдене життя… На собі доводиться носити більше 30-ти кілограм спорядження, йти кілометри інколи три-чотири години, а інколи весь день.
Проте десантники вмотивовані штурмувати ворожі позиції: “Бо це наша земля! Ворога треба виганяти, чим ми успішно і займаємось”.
Однак, штурмувати позиції противника – непросто! Бо ворог підступний та живучий. Зі слів захисника, одного разу застосував шість гранат для ліквідації російського солдата, щоб той не становив загрози.
Фото: 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ
Десантники на рефлексі самостійно вирішують, за допомогою якої зброї знищити противника або при можливості взяти в полон. Одночасно оператор БПЛА веде штурмову групу та вишукує, де знаходиться противник.
Аеророзвідник Павло – “очі” підрозділу. Він зазначає, що без коригування з повітря – не проходить жоден штурм. Він постійно вчиться та якнайкраще робить нашу роботу, щоб наблизити перемогу.
А гранатометник Максим як тільки чує шурхіт чи помічає рух окупантів, насипає по кущах з гранатомета.
“Я відпрацьовую на відстані, щоб окупант не висував голову. Тільки тоді ми можемо тихесенько й легко підійти. Він сидить в норі, а ми його або беремо в полон, або знищуємо”.
Водії Юрій та Василь згадують бойові дії десантно-штурмової роти і сходяться на одному: по-справжньому щасливі, коли везуть хлопців із успішно виконаного завдання, а вони всі живі та цілі.
ДШВ – Завжди Перші! Ніхто Крім Нас! Слава Україні!
