Трансгендер в ЗСУ, робота медиком в Росії, життєва адаптація: історія військового з Чернігова, який був жінкою

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Михайло (ім’я змінене) у медичному халаті до трансгендерного переходу. Особистий архів Михайла"Коли я туди поїхав, ще не було анексії Криму, не було бойових дій на Донбасі. Мені мати казала: «Як добре, що поїхав, бо я знаю, що ти пішов би в АТО. А так – ти навчаєшся». У 2014 році в мене вже почалися суперечки про Крим з тими, з ким я навчався. Я їм казав: «Вивчайте історію, це так не робиться. Ви прийшли в іншу країну, ви були гарантами безпеки і ви саме порушили це»".

Попри суперечки з оточенням, Михайло вирішив довчитись, аби потім не мати складнощів з переведенням до України.

"Я якось адаптувався трохи і АТО в більш повільний конфлікт перейшло. Якось це почало трохи стихати і я вирішив ще здобути спеціальність. Поїхав до Москви навчатися на лікаря-психіатра-нарколога і працював у приватних лікарнях, виїзних наркологіях. Це така виїзна швидка допомога, коли люди перебувають чи в нетверезому стані, чи в стані абстиненції, чи якісь психічні розлади, в тому числі тяжкі, і люди бажають, щоб це було анонімно, але треба за це платити. Попит на це дуже великий і там дуже велика конкуренція".

"Про СВО – з кожної праски"

Початок повномасштабної війни Михайло застав у Москві.

"Було дуже важко, бо, як кажуть, з кожної праски про це СВО. Путіністи всі спочатку так підтримували, раділи. Важко було усвідомлювати і те, що я нічого не можу зробити, коли мої рідні перебувають в зоні ураження, вони ховаються по різним сховищам, рятують своє життя, а я там".

Михайло (ім’я змінене) під час одного з викликів «швидкої» у Москві. Особистий архів Михайла

Михайло ж, ще маючи жіночу зовнішність та документи, продовжує їздити на виклики повз Кремль, бачить людей, що поїхали з того боку на війну в Україну.

"Через деякий час почались виклики до «СВО-шників», які пили дуже-дуже багато. Люди різного віку, деякі били себе в груди, що вони воюють, але більшість мовчали, тільки пили, а ми виводили їх з цих запоїв. Я кожен раз себе стримував, щоб не ввести їм препарати, які б їх відправили, так би мовити, до апостола Петра. Я розумів, що я можу знищити просто зараз свого ворога. Але ж розпочнеться якесь слідство, мене «запакують», і я нічим не допоможу своїй країні. Люди там в такому страху живуть. Тобто я, як українець, засинав і від кожного стуку в двері думав, що за мною вже прийшли".

Повернення в Україну

Дочекавшись отримання документів про навчання, Михайло вирішив повертатись до України після майже десяти років життя в Росії. Взявши із собою два рюкзаки, обрав шлях, який не має прямого зв'язку з російськими спецслужбами. У той час у Михайла були ще жіночі документи, але почала змінюватися зовнішність, грубішати голос. І ще з жіночими документами він пішов до ТЦК та СП, аби піти на контрактну службу. Втім, йому відмовили. Друга спроба потрапити до війська була вже як у чоловіка.

Трансгендерний перехід

Перехід Михайла розпочався ще у Москві: гормонотерапія, оперативні втручання. До того – роки медичних обстежень.

"Три роки мене спостерігали лікарі, що в мене немає ніякого психічного розладу. Психологи, ендокринологи, генетичне дослідження, неврологи – дуже багато тестувань. І дуже тривалий процес".

Михайло (ім’я змінене) під час занять у спортивній залі. Особистий архів Михайла

Найскладнішим Михайло називає адаптацію в соціумі, оскільки він 30 років був у ньому як дівчина.

"Мені потрібно було за кілька років пережити підлітковий період: гормони, прищі. Емоційно перебудуватися, бо ці ж гормони теж впливають. І переналаштування себе в новій гендерній ролі. Я дуже щаслива людина, що я це зробив. Ніколи не пошкодую. Навіть якщо десь зменшиться тривалість життя – окей. Я в своєму тілі. Мені зараз комфортно, мені класно. Я та людина, якою я завжди хотів бути і був. Просто була інша оболонка. Справа не в тому, як ти вдягаєшся, з ким зустрічаєшся. А в тому, хто ти є і як тебе соціально сприймають люди. Тобто мені було важливо, щоби мене сприймали саме як чоловіка".

Служба в ЗСУ

За кілька місяців по поверненню в Україну, Михайло почав займатися заміною документів на чоловічі. Каже, це був ще той квест: у центрах перекладів не хотіли брати в роботу російські документи, а в державних установах, попри толерантне та чуйне ставлення, працівники довго розбиралися в тому, як підготувати відповідні документи.

Михайло (ім’я змінене) на полігоні під час стрільб. Особистий архів Михайла"Мені в РАЦСі сказали, що я друга людина на їхній пам'яті, яка це робить".

У цей час Михайло вже рік, як на гормональній терапії. Тіло набуло чоловічих форм, відросла борода. Чоловік з другої спроби пішов до війська.

"Я потрапляю в колектив, до побратимів, посестер, які нічого не знають про моє попереднє життя. Вони бачать мене тим, ким я себе називаю, хто я за документами".

Бути чоловіком серед чоловіків

Михайло потрапляє в середовище, в якому не був раніше: чоловік серед чоловіків.

"Це було для мене відкриття. Для жінок вони такі сміливі, міцні, мужні. А між собою: «Ой, у мене це болить, мені холодно, я хочу їсти». Гумор специфічний, один одного підколюють. Зовсім відрізняється від жіночого середовища".

Михайло каже, така адаптація була найскладнішою. Чоловік звертався до чату GPT, як себе поводити. На фізичному ж рівні складнощів не було.

"На тестостероні, звісно, сила стала більша. Це дуже велика різниця. І коли я бачу зараз десь дівчину з пакетами, я допомагаю їх нести. Бо пам'ятаю, як мені було з цими пакетами важко".

Вихід на бойові

Михайло каже, вихід на бойові – це питання не статі. Бо ж і на лінії бойового зіткнення, в дуже важких умовах, є дівчата. І багато людей відсіюються перед першим бойовим виходом, які просто не можуть це вивезти.

Михайло (ім’я змінене) у військовій формі та зі зброєю. Особистий архів Михайла"Другий раз виходять люди, які психічно можуть це витримати. Я хотів би ходити ще більше. Мені це подобається. Не тому, що я дуже люблю адреналін, але там інше життя. Ти там працюєш і розумієш, що ти там бойова медична одиниця на велику кількість людей. І хочеться їм всім допомогти, якщо є потреба. Заспокоїти. Тоді інший дух у побратимів. Вони ніби більш спокійні. Вони знають, що якщо що, їм допоможуть".

Як зазнав поранення

"Я зазнав поранення і не міг собі допомогу надати. Це було таке поранення, що самого себе перев’язати було незручно. Поки я добрався до еваку і тільки там вже у стабцентрі мені надали допомогу".

Михайло (ім’я змінене) разом з побратимом після того, як зазнав поранення. Особистий архів Михайла

Михайло каже, що робота на "швидкій" загартувала до незручностей.

"В тебе є можливість зробити собі комфорт – зроби. Нема – просто адаптуйся. Так, ти можеш скиглити, коли ти сидиш в окопі, в бліндажах, де вогко, де миші. Але знайди якусь там собі радість в чомусь: поїж, попий, поспілкуйся. Цінуй, що був якийсь обстріл, і ти вижив. Це взагалі супер!".

В таких умовах Михайло проходить терапію тестостероном.

"Так, незручно, але і на «швидкій» ми приїжджали і робили ін'єкції в дуже незручних умовах. І це ж не щодня: є препарати, які, наприклад, взагалі раз в три місяці треба робити. У мене трошки інші, але теж це не дуже часто. Я, наприклад, можу з собою на вихід взяти препарат. Бо ж не знаю, коли повернусь: можу піти на три дні, а залишусь там на десять днів. Це війна».

Про перехід знають не всі

"Я не можу сказати, що я дуже турбуюсь за те, що про мене дізнаються. Просто не хочу зайвих розмов, зміни ставлення, що може якийсь я більш слабкий, ще щось. Я хочу, щоб до мене ставились так, як до цисгендерного чоловікаЦисгендерний чоловік — це чоловік, чия гендерна ідентичність (внутрішнє відчуття себе) збігається зі статтю, приписаною йому при народженні (чоловіча біологічна стать).. Я не думаю, що буде якийсь булінг, в мене хороші там люди. І взагалі, коли перебуваєте в дуже маленькому просторі, або ви виконуєте такі задачі, де треба один одного якось прикривати і відповідати за життя іншого – у вас інший рівень відносин".

"Я щаслива людина"

"У мене класне особисте життя, у мене суперкласна сім'я, друзі. Я пишаюсь тим, що я військовослужбовець, що я допомагаю своїй країні прямо там, де потрібно. Я дуже щасливий, що я зробив цей трансгендерний перехід. Якось дивно казати, що я відчуваю себе повноцінною людиною. Я вважаю себе не те, що повноцінною, я вважаю себе дуже щасливою, розвиненою людиною, яку цікавить багато чого, яка хоче ще багато чого досягти і досягне, бо я такий є".

Читати ще

Читати ще

Офіцер Віталій Седюк заявив про погрози від керівництва після допису відео поцілунку з партнером. Що кажуть у бригаді

Новости Украины