За інформацією: Суспільне Чернігів.
Наталія Шестак. Суспільне Чернігів
Наталія розповідає: вперше приїхала сюди, коли додому повертали захисників у форматі 1000 на 1000. Тоді колишні полонені сказали, що бачили її чоловіка та племінника.
"Ми були дуже-дуже раді, що якась звісточка. А потім нам ще раз сказали, що хлопці ще впізнали, бо фото передавали, щоб вони дізнавалися. Бачили й нам казали, що є такі хлопці в полоні. А позавчора так взагалі: хлопець сказав, що два дні тому бачив мого чоловіка — емоції зашкалювали!"
Цей момент зафіксували журналісти Суспільного.
Зі слів Наталії Шестак, її чоловік Володимир безвісти зниклим вважається з 28 серпня 2024 року. Йому наразі 54. Він військовослужбовець 119-ї бригади ТрО. Має двох доньок.
Тетяна Дідусенко. Суспільне Чернігів
Одна з доньок Володимира — Тетяна Дідусенко — розповідає:
"Я його дуже чекаю! Я сподіваюся, що він прийде і ми разом з ним долучимося до моєї нової роботи. Я працюю у ветеранській спільноті «Серцевір» в нашому Чернігові, де ми відновлюємо наших хлопців після полону, поранення, великої тяжкої хвороби, розвиваємо такий адаптивний вид спорту, як волейбол сидячі".
Олена Руденок — друга донька Володимира. Вона чекає не лише на батька, а й на чоловіка – Олександра.
Олена Руденок. Суспільне Чернігів"1 січня він вже був у статусі зниклий безвісти. А 13 січня тільки ми отримали від військової частини сповіщення про те, що він зник безвісти. Зник він поблизу населеного пункту Вовкове Покровського району Донецької області. Вже шостий місяць, як він зник, жодної звістки, ніхто нічого не дає", — розповідає Олена.
В Олександра Руденка двоє синів. Олена каже: молодшому — рік і дев’ять місяців, він вдома з бабусею, а старший ходить на зустрічі разом із нею.
Кирило. Суспільне Чернігів"Спочатку, коли була перша тисяча, перший день, він не був з нами. А вже потім, коли повернулися додому, кажу: «Кирило, ти поїдеш з нами завтра?». Він каже: «Звісно, поїду шукати. Я ж хочу, я чекаю на дідуся, тата, дядю Діму, я на всіх чекаю і я поїду». І з того моменту, як тільки знає, що я їду сюди, він хвостиком за мною бігає, щоб лише не втекла від нього", — говорить Олена.
Разом із Володимиром Шестаком на Покровському напрямку був чоловік його племінниці Наталії Лесун – Дмитро. Жінка розповідає, як вони з родиною дізнаються про обміни.
Наталія Лесун. Суспільне Чернігів"У нас є своя група, називається «Штаб». Ми, якщо дізнаємося інформацію, що буде обмін, ми туди пишемо, приїжджаємо, збираємося і разом їдемо. Наприклад, сьогодні на роботі була, я працюю медсестрою, повідомили, що вже обміняли офіційно. Зриваюсь, таксі викликаю — все, приїхала", — каже Наталія.
На кожен обмін жінки приходять разом з рідними інших бійців 119-ї бригади.
Рідні безвісти зниклих військових з їх фотографіями прийшли на зустріч з бійцями, які повернулися з російського полону . Суспільне Чернігів"Кожного з воїнів ми намагаємося друкувати фотографії. Пишемо позаду, хто дружина, щоб номери телефону були. Передаємо хлопцям пачками, цілими пачками передаємо хлопцям", — розповідає Наталія Шестак.
Цього разу Наталія отримує ще одну звістку – звільнені полонені впізнали побратима її чоловіка. Це брат Вероніки Душенок, яка теж прийшла на обмін.
Вероніка Душенок. Суспільне Чернігів"Майже 10 місяців, як мій брат безвісти зник, і про нього нічого не знали. Мені сьогодні гикалось, і я говорила про себе, що Вова згадує. Далі гикалось. Я сказала вголос, що братик мій любий згадує, і воно перестало. Я знала! Все добре, все добре. Я знала, я вірила. Те, що казали, що він загинув – я не вірила. Я казала, що навіть 1%, я буду вірити, що він живий", — говорить Вероніка Душенок.
Опісля люди, які прийшли зустрічати військових з полону, намагаються поспілкуватися з ними через вікна.
Рідні безвісти зниклих військових з їх фотографіями прийшли на зустріч з бійцями, які повернулися з російського полону . Суспільне Чернігів
Наталія Шестак каже:
"Хтось повернувся зі 119-ї бригади. Хочемо зустрітися, якщо вийде, а ні – телефонуємо, перетелефонуємо, наша все-таки бригада повернулася і будемо зв’язок тримати з хлопцями, всі разом".
Нагадаємо, 12 червня з російського полону повернули ще одну групу важкопоранених і хворих військовослужбовців. Серед них були захисники Маріуполя, що перебували в полоні понад три роки. Частину звільнених українських воїнів, яких обміняли цього дня, вважали зниклими безвісти.
Серед обміняних у той день — 25-річний прикордонник з Городні, що на Чернігівщини, Сергій Дудко. Чоловік пробув у неволі понад три роки.
Читати ще
Читати ще
З російського полону 12 червня повернувся прикордонник з Городні Сергій Дудко