Музей спротиву Голодомору поповнився новим цікавим експонатом.
Відомий дніпровський колекціонер Павло Маменко подарував музею радянську керамічну стограмову гирьку випуску 1933 року.
Зазначимо, що експонат цікавий не лише своїм символічним значенням, яке перекликається із Голодомором – геноцидом українського народу, але і є яскравим свідком певних історичних подій.
Про це «Днепру вечернему» повідомляє начальник експозиційно-виставкового та видавничого відділу Музею спротиву Голодомору Валентин Рибалка.
Історик розповів, що рішення про випуск керамічних гирьок було прийняте в кінці 1931 р. Пояснювалося це не боротьбою за нові соціалістичні форми та змісти, а суто прагматичними причинами. В період розгорнутої індустріалізації в СРСР гостро відчувався дефіцит металу. І керамічні гирі повинні були замістити в торгівлі гирі чавунні.
— Перший випуск цих виробів розпочався у 1932 році на Волховській фарфоро-фаянсовій фабриці ім. Комінтерну в Новгородській області, — каже Валентин Рибалка, — Це були торгові гирьки 3-го класу точності за класифікацією того часу До комплекту входили гирі масою 1 кг, 500 г, 200, 100 и 50г, 20, 10 та 5 г. За формою вони нагадували чавунні, але були більші за масою. Так, гирька у 500 гр. за розміром була близькою до чавунної однокілограмової, гирька в 100 грам до двухсотграмової. Скоро відмовилися від випуску кілограмових керамічних гирьок. Такий великий керамічний виріб при обпалюванні давав велику кількість браку. Потім перестали випускати гирьки з маленькою вагою – 5, 10, 20, 50 грамів. Швидше за все їх було доволі важко виготовляти, а собівартість виявилася навіть більшою ніж у аналогічних чавунних гирьок.
Зазначимо, що це не вирішило головної проблеми. Завдяки подібності керамічних гирьок з більшими за масою чавунними їх часто використовували для обваження покупців.
Десь із середини 1930 керамічні гирьки вибули з виробництва і розпочався випуск гирьок фарфорових. Вони, за кольором вже чітко відрізнялися від чавунних.
Темні керамічні гирьки в торгівлі використовували аж до 1970-х років. Доки їх остаточно не витіснили ваги циферблатні, а потім і електронні.
