За інформацією: Суспільне Вінниця.
Мирослав Чорномор. Суспільне Вінниця
Мирослав Чорномор пішов боронити країну 2016. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. З його слів, бої у місті були особливо важкими.
"Це був такий жорсткий, динамічний, активний, дуже контактний бій в місті, заселеному цивільними людьми. І от те, що русаки робили з Маріком, вони ж все списують на Україну і на нас, як на військових.", — розповів захисник.
Українські військові трималися до останнього, сказав чоловік. А у квітні 2022 отримали наказ вийти в полон.
"Ми коли зайшли на завод, в перший день хлопцям (ми стояли з сержантами спілкувалися) кажу:"Найгірше, що може з нами статися, це полон". Тому що про смерть ніхто не думав. Ти військовий, ти знаєш, що, зрештою, це обов'язково станеться. Тому ти не думаєш про смерть. Ось найстрашніше — це полон. І це реально так.
Мирослав Чорномор. Суспільне Вінниця
Спочатку була Оленівка. Потім російські СІЗО, де щодня побиття, від постійного стояння пухли ноги, розповів Мирослав.
"Костромська область, місто Галич. Ось там відбувалося все. Там допити, катування, мордування. Всі жахи були там".
Після безперервних катувань та знущань, розповів Мирослав, він підписав усі пред’явлені йому звинувачення, які були сфабриковані. За версією російського слідства, він нібито віддав наказ вбити цивільних.
"На мене повісили чотири трупи й одного пораненого. Ви знаєте, як збирають кедровий горіх? Ну, це ж дерево високе, сосна, хвойна. І от по ньому б'ють молотками, щоб сипалися шишки, з яких потім так само вибивають насіння. От так вони збирають докази. Вони просто б'ють, вибивають зізнання, і ти підписує, зрештою, те, що вони хочуть".
Мирослав Чорномор. Суспільне Вінниця
І досі, за словами чоловіка, майже щохвилинно пам’ятає той день.
"Судив мене верховний суд ДНР. В четвер, 4 липня, о 16:15 мені дали вирок — довічне. Відбував довічне на за полярним колом".
Відбувати термін довелось із "особливим контингентом", розповів Мирослав.
"Красноярський маньяк зі мною сидів, він таджик, і в нього там 14 вбитих. Ну, і були там педофіли, іноземці. Там дуже багато іноземців, росіян дуже мало. Росіянин був у мене в сусідах один, десь в середині грудня 2025 його до мене закинули в камеру. То він з чорних ріелторів, і він батьків своїх вбив", — сказав захисник.
Чоловік не вірив, що повертається додому, аж допоки не перетнув рідний кордон.
"З кордону я мамі позвонив. Вона заплакала, я стримався. Ми вирушили від кордону в Чернігів, а мама — з Києва з братом старшим. Приїхали в Чернігів, і поки ми там передягалися, в душ ходили, вони приїхали. І коли ми виходимо з дверей, я врізаюсь в натовп, і поки хлопці заходять, я там обіймаюся з мамулічкою, з братиком. Поспілкувалися. Там хвилини дві, мабуть, були у нас. А мамулічка мені одягнула цивільний, пиріг мені привезла, спекла. Мій улюблений", — розповів Мирослав.
Мирослав Чорномор. Суспільне Вінниця
За словами чоловіка, повернення додому виявилося непростим. Дружина, яка залишилась в Україні, не дочекалася його з полону. Щоправда, майже семистами тисячами гривень його виплат, не погребувала, сказав захисник. Про дії, тепер вже колишньої, Мирослав сказав: майже чотири роки — завеликий термін для стосунків.
Тепер Мирослав проходить відновлення у центрі реінтеграції. Він вже отримав нові документи і намагається почати життя з нуля.
"В мене особисто неймовірне бажання жити. Жити не в сенсі, ну просто, як фізична форма існування. А от жити, прям жити, отримувати задоволення, робити щось корисне, бути корисним. І є такий вислів — "почати нове життя". От це, мабуть, от про мене прям… Найбільша цінність — це час. Тому що він ніколи, ніким, ніяким чином тобі не повернеться".
Мирослав Чорномор. Суспільне Вінниця
Наразі провідати звільненого оборонця приїздили мати, друзі, бойові побратими. Та є людина, яку Мирослав досі не зміг обійняти6 поки син був у російській неволі, батько став на захист України. Тож зустріч із ним ще попереду.
