В Ужгороді 25 листопада відзначили 90-і роковини Голодомору 1932-1933 років — геноциду українського народу.
Як повідомляє Ужгородська міськрада, вшанувати пам’ять українців, які загинули страшною смертю від голоду, з колосками пшениці та лампадками до пам’ятника жертвам Голодоморів прийшли представники влади, правоохоронних структур, військові, священнослужителі, громадськість.
Безвинних жертв вшанували під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Заслужений академічний Закарпатський народний хор виконав духовні композиції, священнослужителі різних конфесій провели екуменічну молитву.
Пшениця – борошно – хліб. Три слова, у які ми вкладаємо набагато більше сенсу, адже знаємо про страшні дати, коли ці три речі були вкрай важливими, щоб наші предки могли вижити. Бо помирали вони не від старості, а від голоду. Передував цьому й сумнозвісний закон «про п’ять колосків», який став передвісником Голодомору в Україні. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання – 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася.
У 1932–1933 роках керівництво радянського союзу, маючи намір знищити українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували країни світу. В срср десятиліттями тривала заборона на пам’ять про жертв Голодомору.
Тільки з відновленням незалежності український народ зміг заговорити про Голодомор як у державі, так і за її межами. Сьогодні ми знову згадуємо невинних жертв сталінського геноциду, уже в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка теж супроводжується геноцидом проти нас – українців.
