Документальний фільм, створений платформою пам’яті Меморіал, розповідає про 23-річного Валентина Бордакова, який працював у ДСНС та мріяв відкрити кінологічний центр, а натомість загинув під час евакуації побратима…
“Є люди, чиє покликання було вирішено ще до їх народження. Здається, що Валентин був саме з таких. Цей молодий, позитивний та постійно усміхнений хлопчина ще з дитинства мріяв допомагати та рятувати людей. Для нього порятунок найближчих, рідних, побратимів стояв на першому місці. Врятувати за будь-яку ціну. Навіть якщо ціною власного життя…”, – каже авторка фільму Олена Жилун.
Документальний фільм платформи пам’яті Меморіал, присвячений пам’яті рятувальника і бойового медика Валентина Бордакова. Він був начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС у Чернігівській області.
Обожнював собак, мріяв відкрити кінологічний центр. Але повномасштабне вторгнення змінило плани. Хлопець взяв до рук зброю і пішов захищати рідну Україну. Загинув 3 листопада 2022 року під час евакуації пораненого побратима поблизу Бахмута на Донеччині. Йому було 23 роки.
Валентин ще змалку мріяв бути потрібним людям, рятувати й допомагати. Так і сталося. Після закінчення Черкаського інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля він працював у аварійно-рятувальній частину ДСНС Чернігівщини. Хлопець обожнював собак, тому майже увесь вільний від роботи час присвячував кінологічній справі.
Мріяв відкрити власний центр дресирування чотирилапих. Та коли 24 лютого 2022 року в Чернігові пролунали перші вибухи, Валентин вирішив, що має долучитися до Збройних Сил. Наступного дня добровольцем пішов до військкомату.
Поповнив лави 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Службу проходив на посаді бойового медика, оскільки володів професійними навичками евакуації поранених, наданні медичної допомоги, швидко орієнтувався у критичних ситуаціях. Валентин став надійною опорою для своїх побратимів. Він був не тільки хоробрим воїном, а й світлою, доброю людиною, турботливим товаришем, здатним віддати останнє тому, хто потребує допомоги. Спочатку Валентин обороняв рідну Чернігівщину. Згодом був направлений під Бахмут Донецької області. Поранених і загиблих бійців Валентин евакуйовував з передової щодня.
3 листопада 2022 року теж цим займався. Хоч тоді була не його черга їхати, він сам зголосився, адже краще за інших знав дорогу. Під мінометним обстрілом ворога команда висунулася на позиції, щоб забрати пораненого.
Під час евакуації Валентин отримав перше поранення, але продовжив свою роботу. Побратима забрали. Хлопці майже дійшли до бронетранспортера, і тут Валентин отримав друге осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям. Тіло Валентина привезли додому через 10 днів. Поховали захисника на кладовищі «Яцево» в рідному Чернігові. Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер
