За інформацією: Суспільне Херсон.
Хлопець стоїть у кімнаті пансіонату в Росії. Фото надала родина
Жительку передмістя Херсона Тетяну разом з дітьми військові РФ проти волі у листопаді 2022 року вивезли на територію Росії. До цього вона намагалась повернути звідти доньку та сина, яких разом з однокласниками школа відправила нібито на відпочинок до тимчасово окупованого Криму. Про возз'єднання сім'ї, життя у Краснодарському краї та довгоочікуване повернення в Україну Тетяна, її донька Даша та син Сашко розповіли Суспільному.
Історія Тетяни
До повномаштабного вторгнення Тетяна разом з дітьми жили у передмісті Херсона. Вона працювала в одному з медичних закладів, діти навчались у місцевій школі. Війна змінила все, говорить жінка. Багато людей з її селища виїхали, Тетяна вирішила залишитись. Все вірила, що це скоро закінчиться. На роботу ходила, а діти сиділи вдома — на той час школу закрили. Певний час все наче було спокійно, говорить жінка.
Згодом російські окупанти почали робити подворові обходи, щоб виявити дітей, які не відвідують незаконно утворені ними начальні заклади. Прийшли і до Тетяни. Так її змусили відправити дітей до російської школи. Згодом вчителі почали переконувати батьків, що у Херсоні дітям залишатись небезпечно і наполегливо пропонували відправити їх у табір до Криму, в Євпаторію.
"Нам розповідали, що зараз обстріли йдуть, усе таке, у Херсоні небезпечно. Вмовляли — "Хай діти поїдуть відпочинуть, оздоровляться". Обіцяли, що це всього на два тижні й діти відразу повернуться", — згадує Тетяна.
Жінка погодилась, а через півтора тижні подзвонила класна керівниця і сказала, що дітей ще залишають на два тижні на так званому "відпочинку", бо у Херсоні дуже небезпечно.
"Коли минув цей термін, знову подзвонила вчителька і говорить: "Дітей у Херсон ми не повертаємо. Якщо ви хочете, можете написати заяву і тільки за такої умови їх повернуть. Дивна логіка, подумала я, але заяву написала, сфотографувала і в телеграм відправила", — ділиться Тетяна.
Через деякий час їй знову подзвонила вчителька і сказала, що дітей можуть довезти лише до Скадовська, а звідти запропонували забрати самій, пригадала Тетяна.
"Ми посиділи, подумали — треба їхати їх забирати, бо якщо їх зовсім не повернуть, то я вже їх не побачу, своїх дітей. Я домовилася, дітей повинні були на лівий берег привезти. Я поговорила з солдатами РФ, домовилася, пояснила свою ситуацію: що діти в таборі, треба забрати, ми проживаємо на правому березі, а діти зараз на лівому. Нам дозволили проїхати на лівий берег і пообіцяли пропустити назад", — згадує жінка.
Та ситуація склалась зовсім по-іншому. Дітей Тетяна у Скадовську забрала, повернулась до Олешок на блокпост, а тут військові РФ говорять: "Іде повна евакуація людей з Херсона, і заїхати назад ви не можете".
"Так ми й залишились. Стояли там три доби. Просилися, щоб нас пустили назад. А нам відповідали: "Ніхто вас не пропустить, їдьте далі". А в нас навіть речей ніяких не було, бо просто за дітьми поїхали. Ні грошей, нічого. У сина Саші — кросівки розідрані, бо дітей забрали коли ще тепло було, а повернули, коли холодно. Грошей немає, житла немає, що робити — ми були у розпачі. Це було 11 листопада 2022 року, коли ЗСУ заходили в Херсон", — ділиться Тетяна.
Родину посадили в "евакуаційний" автобус і повезли у Джанкой. Там пересадили на потяг, і через 10 годин привезли до Краснодарського краю, в Туапсе. Там усіх розподілили по пансіонатах, згадує Тетяна.
"Люди, з якими ми їхали, евакуювалися з Херсона по своїй волі, а в нас просто така ситуація вийшла, що нам просто не було куди діватися. Жили в цьому пансіонаті майже 9 місяців, кожній родині надали номер", — згадує Тетяна.
Туди ж в пансіонат приїжджали й різні служби, розповідає жінка. Змушували людей робити російські паспорти. Тетяні разом з родиною вдалось потягнути до лютого. До того часу, поки на них не почали тиснути, говорить вона.
"Ми не знали, що ми можемо виїхати звідти додому, сюди в Україну. А нам постійно говорили: "Поки ви тут, якщо вас звідси виселять, куди ви підете? У вас паспорта немає, грошей немає, роботи немає, без нього ви нікуди не влаштуєтесь і будете просто бомжувати. І навіть виїхати ви не зможете". Але я сподівалася, що це все закінчиться, і ми повернемося додому", — розповіла Тетяна.
ЇЇ донька знайшла в інтернеті благодійний фонд "Save Ukraine", зв'язались з організацією і родині допомогли виїхати з Росії. На саму дорогу до України пішло чотири дні. Повернулася Тетяна з дітьми 26 серпня.
"Тобто в нас були всі шанси лишитись там, працювати, жити, але не хотілося абсолютно. Весь цей час ми рвалися додому. Це наше, ми тут виросли. Ми ж українці, ми не росіяни", — говорить Тетяна.
Дорога у Росії. Фото надала родина
Історія дітей
Коли Даші запропонували поїхати в табір, вона не заперечувала. Каже, було цікаво, бо за межами Херсонської області ніде не була, а тут — Крим, море.
"Ми були з братом в таборі разом, але в різних загонах. Жили в одному корпусі — він поверхом нижче жив, а я нагорі. Умови були нормальні. Було три табори. У нас був самий нормальний, адекватний. Тобто він більше був як готель, санаторій. Була в кожного особиста душова кабіна, і це було дуже зручно. Умови були гарні, а ставлення — не дуже", — розповідає Даша.
Вожаті, могли кинути дитину в таборі, а решту повести на якийсь захід, не супроводжували дітей до медпункту, коли їм було погано, згадує Даша. Через два тижні з цього табору дітей перевезли в інший. Там вже організували для них школу, вчили за російською програмою.
"У мене є подруга, яка теж їхала в табір в Анапу, і в них були об'єднані — з Харкова діти були, ще звідкись, не пам'ятаю. А ми були в Криму, і там діти тільки з Херсона, з різних шкіл — з семи, я б сказала. Там протягом трьох днів відправляли, в один день пару шкіл відправили, в інший день ще пару шкіл. І так по таборах розселяли", — розповіла Даша.
Її брат Саша говорить, що дуже хотіли повернутись додому та їм сказали, що у Херсон повертатись небезпечно.
"Нас просто вивели на п'ятий поверх, у хол, і нам просто наша супроводжуюча сказала, що через те, що там масові обстріли, дуже небезпечно, і не можна туди просто їхати. Сказала, що поки евакуація йде, тож сидіть тут. Мені стало сумно, що не потраплю додому якнайшвидше", — розповів Саша.
Згодом дітям повідомили, що тепер вони залишились самі, батьки від них відмовились і ніхто не приїде їх забирати.
"У дітей не було ніякого страху, тому що ми зідзвонювалися. Я їм пояснювала, що по ситуації ви приїдете додому, я вас заберу", — розповідає Тетяна.
Пансіонат в Росії. Фото надала родина
Про життя в Росії
Пансіонат у Туапсе Краснодарського краю, куди поселили сім'ю Тетяни, зовсім не був розрахований на зиму. При хуртовинах, доводилось закривати, утеплювати вікна, а на ранок у номері лежав сніг.
"Не було навіть окремої душової кабіни — просто шланг, і біля туалету мийся. Пансіонату цьому понад 70 років. Тому умови там такі собі були", — розповідає Даша.
Складні стосунки були з однокласниками у місцевій школі: одні не чіпали українських дітей, інші — навпаки. Вчителі ставились ще гірше, згадує дівчинка. Місцеві жителі, як розповідали, також.
"Як аргументували — мовляв, ми приїхали на все готове, нам тут і сертифікати мають давати, і по 100 тисяч, і те, і се, а вони за останню крихту хліба живуть. Я точно не скажу, але я пам'ятаю суть того, що сказала нам вчителька. Вона сказала, що "ваша поведінка дорівнює вашому президентові та країні" — це перше я запам'ятала. І вона сказала "Якщо ви думаєте, що ви приїхали з України такі бідні, нещасні, і вам будуть робити якісь подачки, то можете навіть не чекати, дарма сподіваєтеся". Ніхто й не сподівався", — говорить Даша.
Були моменти, коли Тетяна зовсім відчаялась, вже не вірила, що вона з дітьми зможуть звідти вибратись. Даша ж для себе вирішила, що коли їй виповниться 18-ть поїде звідти в будь-якому випадку.
"Я не збиралася там залишатися ні в якому разі. Добре, що ми знайшли Save Ukraine і тепер в Україні. Планую вступати в медичний виш. Хочу бути психологом. А жити я поїду на Західну, скоріше за все. А може, і за кордон — але це вже просто якщо дуже далеко в майбутнє дивитися", — говорить дівчинка.
ЇЇ брат Саша буде навчатись на механіка, каже, що має до цього хист. Вже потроху вчився азам у брата у рідному селищі.
Перший час, коли повернулись, родина жила у готелі від Save Ukraine. Тут вони отримали необхідну допомогу. Тепер думають, де оселитися, бо у рідне селище поблизу Херсона, де постійно лунають вибухи, повернутись не можуть.
"Є дуже велика надія, що це все закінчиться, і ми поїдемо додому. Але не зараз, зараз туди не можна. Ні, якби я була сама, я б поїхала, мені нормально. Але оскільки діти, я не можу їх туди повезти. Вони навчаються онлайн — там ні інтернету, ні світла — нічого. Там бомбардування сильні, дуже. Дітей туди не повезеш", — говорить Тетяна.
Дорога в селищі в Росії. Фото надала родина
Що розповіли у благодійному фонді "Save Ukraine"
Юристка фонду Катерина Федосенко почала особисто спілкуватись із Тетяною, коли та надіслала лист на електронну пошту "Save Ukraine". Каже жінка була дуже налякана.
"Вона дуже хотіла повернутися в Україну, але боялася, що тут її визнають колаборанткою і не знала як доведеться влаштовувати життя з двома дітьми далі. Ми почали з нею переписуватися, я розповіла їй, що вона не колаборантка, що це росіяни примусово змусили віддати дітей у табір, що вони зробили все, щоб її родина не повернулася. Що ми тут допоможемо, зустрінемо, з дітьми попрацює психолог, ми зможемо також надати їй психологічну допомогу. Вона зможе побути в нашому центрі деякий час, поки вона зможе зрозуміти, як їй жити далі", — розповіла Катерина.
За її словами, родина Тетяна в Росії перебувала під постійним психологічним тиском і їй було важко зважитись на цю поїздку.
"Вони не розуміли, як це буде відбуватися, вони боялися. Вони дуже хотіли в Україну, але з іншого боку вони всього боялися. Тому деякий час ми з ними просто переписувалися, встановлювали контакт", — розповіла Катерина Федосенко.
Юристка каже, допомогли родині не тільки житлом і гуманітарною допомогою, а й із документами, виплатами.
"Піклуємось зараз про них і надалі, навіть коли вони переїдуть, будуть спроможні винаймати своє житло, то будемо підтримувати зв'язок з родиною і намагатимемось підтримувати їх надалі", — говорить Катерина.
За її словами, благодійний фонд "Save Ukraine" вже повернув на підконтрольну Україну територію 227 дітей. З них більшість — з Херсонщини.
