Парамедики готують до транспортування важких поранених військових, яких прооперували у лікарні Мечникова. Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Одна за одною в реанімаційну залу лікарні Мечникова, що в Дніпрі, заїжджають каталки з пораненими й за кілька хвилин у приміщенні стає тісно. Довкола кожного пацієнта швидко скупчуються лікарі. Їх викликають з різних відділень. Антисептик, маски, рукавички — і медики стають до роботи.
— За зелене простирадло? — запитує медсестра, чіпляючись долонями за салатовий шматок тканини під пацієнтом.
— За зелене, раз, два, три! — командує лікар, шестеро медиків синхронно піднімають чоловіка без свідомості й перекладають його з каталки на ліжко. Медсестри прибирають з нього блискучу термоковдру, розрізають бинти й гіпси, оголюючи ще часом брудні рани. Чоловіка інтубують. Його обличчя забинтоване.
Поряд біля іншого ліжка працює ще одна команда лікарів. Цей пацієнт теж без свідомості, також не може дихати самостійно. Його везуть на КТ і викликають нейрохірурга — поранення голови. Ще трохи далі працює третя команда медиків. Їхній пацієнт при тямі, але говорить повільно. У нього перелом ноги, лікарі мають поставити фіксатор, а потім він поїде у відділення політравми.
В оглядових кімнатах на першому поверсі чекають наступні пацієнти. Їх завозять в реанімаційну залу щойно зʼявляється місце. За рецепцією медсестри приймають дзвінки зі швидких — їдуть ще пацієнти. Усі — військові.
Лікар в синій уніформі виходить на ґанок приймального відділення, куди вже підʼїхала чергова швидка.
— Запоріжжя? — вигукує він до колеги, що розпахує задні дверцята.
— Так! — відповідає той і виштовхує зі швидкої ноші, на яких, вкутаний в термоковдру, лежить ще один поранений військовий.
Політравма
У блоці інтенсивної терапії на першому поверсі тихо і світло, лише чути як несинхронно пищать, риплять і хриплять апарати, до яких підключені пацієнти. Це відділення політравми — місце, де лікують найважчих. До ліжка кожного прикріплений папірець А4 з прізвищем, датою народження і переліком травм. Якщо щось добре описує політравму, це власне список діагнозів, що ледь не у всіх випадках розписаний на сім-вісім рядків невеликим шрифтом.
— У мене вже криша їде, — звертається до медсестри один з пацієнтів. Його руки вкриті татуюваннями, плече перевʼязане бинтом, біля шиї підʼєднані трубочки.
— Що ви кажете? Немає чим дихати? — перепитує медсестра.
— Криша їде, кажу, — сміється він і медсестра усміхається у відповідь, поправляючи підковдру.
Усі пацієнти політравми — військові. Майже кожен поранений проходить однаковий шлях евакуації. Спершу стабілізаційний пункт, де надається базова допомога, наприклад, зупинка критичної кровотечі, стабілізація дихальних шляхів тощо. Далі — найближча до місця дислокації лікарня. У Мечникова поранені потрапляють з госпіталів у Костянтинівці, Дружківці, Покровська. Буває й так, що їх везуть з першого етапу евакуації. Раніше пацієнти надходили й з Херсона, і з Харкова, і з Луганщини. Останнім часом почали привозити з Запоріжжя. Як і в будь-якому військовому госпіталі, у залежності від того, звідки надходять пацієнти, можна зрозуміти, де зараз найбільш інтенсивні бої.
Медики у палаті політравми перевіряють стан пацієнтів та готують частину з них на перевезення, Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Військовий з осколковими пораненнями голови чекає на евакуацію в тиловий госпіталь для подальшого лікування. Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Важкі пацієнти під апаратами ШВЛ у палаті політравми лікарні Мечникова у Дніпрі, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Пораненому Віталію одне око врятували, інше лікарі намагатимуться також врятувати, Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Медсестра та лікар роблять перев’язку пораненому, Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Поранений військовий очікує на огляд в лікарні Мечникова, Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Поряд з ліжком біля вікна стоїть білява жінка. Вона гладить стопу непритомного чоловіка, щось тихо шепоче і періодично втирає сльози. Коли до неї хтось підходить з медсестер, вона здивовано піднімає голову, перестає плакати й відповідає на запитання, а потім знову повертається до чоловіка на ліжку.
Його звати Руслан, її — Світлана, разом вони десять років і це не перша бойова травма в їхньому житті. Восени Руслан отримав поранення руки, пройшов курс лікування і реабілітації вдома, в Одесі, а коли одужав, повернувся на фронт. Кілька днів тому Руслан отримав поранення в голову. В Дніпрі його прооперували, а далі мають евакуювати в Київ.
— Раніше він постійно привозив сюди бійців, а тепер і сам тут, — говорить Світлана. — Я його намагалася зупинити ще в перші дні війни. Казала, почекай, в тебе немає досвіду, куди? Але він був невблаганний — казав, хто як не я? Не шкодував ні секунди. Він би не зміг сидіти вдома.
Світлана стоїть біля свого важкопораненого чоловіка Руслана у блоці політравми лікарні Мечникова у Дніпрі, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
За півтора року служби Руслан побував багато де. Друге поранення отримав на Донеччині. Сам подзвонив батьку і розповів, що сталося. Потім вже лікар швидкої повідомив родину, що Руслана везуть в Дніпро.
— Буквально перед операцією дзвонив мені. Попросив телефон у медперсоналу. Я ще була вдома. Сказав, що хоче, аби я була поряд. Хочеться, щоб люди розуміли, що таке патріотизм наших воїнів. Вони стараються своїми силами, життям зробити все, аби ми могли спокійно жити. Боляче знати, що йому довелося пройти й на що він був готовий. Тепер хочеться зігріти його, замерз, — говорить Світлана, повертаючи голову до чоловіка.
Загалом в лікарні є близько двохсот реанімаційних ліжок, більшість з яких постійно заповнені. В одній палаті у відділенні політравми на першому поверсі — четверо людей.
— Перевʼязки, наркози, знеболювання, перевірка станів, кому треба в операційну, кому на додаткові обстеження — це все вирішується зранку, — пояснює медичний директор лікарні Сергій Тимчук. — У нас приблизно 10-12 операцій на день, буває чотирнадцять. Іноді вісім — це ми відпочиваємо.
Поранені військові в оглядовій кімнаті приймального відділення лікарні Мечникова очікують на процедуру обробки очей. Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Він підходить до одного з пацієнтів, який тільки починає приходити до тями. Чоловік повільно крутить головою, розпрямляє руки. Його обличчя частково забинтоване, до вилиць пластирами приліплені трубки.
— Прокинувся вже? Трубочка заважає? — запитує в нього пан Сергій, нагинаючись ближче до обличчя пацієнта. — Скоро дістанемо трубочку, потерпи трошки. А подихай сам, без апаратика. Молоде-е-ець. Так легше? Щось болить? Кивни так, чи ні.
Чоловік ледь-ледь повертає голову з боку в бік.
— Не болить. Добре, — говорить пан Сергій і рушає до інших пацієнтів.
Медсестра перевозить медичні інструменти та ліки у коридорі відділення інтенсивної терапії політравми, Дніпро, червень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
