За інформацією: Суспільне Вінниця.
Юрій Тернавський біля автомобіля. Суспільне Вінниця
36-річний Юрій Тернавський — ветеран російсько-української війни. Після списання зі служби працює водієм у ветеранському просторі "Побратим". На спеціально обладнаному бусі чоловік перевозить ветеранів і ветеранок та їхніх рідних.
Суспільному Юрій розповів, що за освітою він філолог. До повномасштабного вторгнення РФ працював директором у дитсадку, потім був підприємцем. 2023 року його призвали до ЗСУ. Чоловік служив у 21 бригаді в евакуаційному взводі: забирали поранених із поля бою. У червні 2024 року на Луганщині під час евакуації Юрій отримав поранення.
"Важко сказати, чи то був дрон, чи мінометний осколок. Я не знаю. В тій суматосі проснувся, побачив — всього-на-всього немає руки. Я побачив на собі кров, і перша думка була: "Все, мене ніхто тягнути не буде, щоб добили". Я зразу встати не міг, потім бачу: ноги ходять, треба йти. "О, байдуже, що руки немає". Турнікет наклав. Вийшов на сусідню позицію, потім чекав евак", — розповів Юрій Тернавський.
Юрій показує протез. Суспільне Вінниця
Чоловік проходив реабілітацію у госпіталях Словʼянська, Дніпра та Вінниці. Праву руку ампутували. Тепер замість неї — електронний протез.
Водієм у ветеранському просторі "Побратим" Юрій працює три місяці. За словами чоловіка, йому завжди подобалось їздити за кермом.
"Далі я себе ніде не бачу, крім як професії водія. Мені працювати тут подобається. Тут своя атмосфера, тут хлопці, з ними є про що поговорити, мені з ними комфортно".
Юрій на роботі. Суспільне Вінниця
Керувати авто, маючи протез, не складно, сказав ветеран. Головне — гарна компанія та музика.
Комунікаційниця закладу Тетяна Довгань розповіла, що Юрій — чуйний та уважний працівник.
"У нашому колективі левова частина тих, хто має досвід фронту, або рідні ветеранів. Вони розуміють потреби і запити, мають сильну емпатію до ветеранів і ветеранок", — сказала Тетяна Довгань.
Юрій перевозить людей. Суспільне Вінниця
Юрій розповів, що після тривалих курсів реабілітації хотів повернутися на фронт. Але і тут знайшов себе. Окрім роботи у ветеранському просторі, він їздить на передову. Возить побратимам провізію.
"Життя не зупиняється, воно продовжується. Треба підтримувати себе, допомагати хлопцям, а для цього треба самому стати на ноги, щоб мати, звідки допомагати. Працювати і в той же час допомагати таким, як сам — це круто", — сказав чоловік.
Протез Юрія. Суспільне Вінниця
За його словами, він не шукає легкої долі, а просто робить те, що вміє найкраще — їде туди, де потрібна його допомога. І поки в його машині грають улюблені хіти 80-х, а поруч сидять ті, хто розуміє без слів, він знає: його місія зараз — не зупинятися. А ще потрібно цінувати життя і рухатися далі, попри все.
