Владислав Трубіцин
Корупцію у верхівці влади столиці шукати не треба – її і так видно, вважає депутат
КИЇВ. 26 квітня. УНН. Публічні особи з числа фігурантів антикорупційних розслідувань зазвичай неохоче дають інтерв’ю та коментують обставини власних справ. В нашому випадку сталося навпаки – депутат Київради Владислав Трубіцин не лише відповів на незручні запитання, але й поділився власними враженнями щодо недоліків існуючої антикорупційної політики.
— Владиславе, почався розгляд вашої справи у ВАКС, нещодавно відбулося судове слухання. На якій стадії зараз перебуває судовий процес і що було до цього?
Так, матеріали справи, хоча й зі значним запізненням – тобто із порушенням норм законодавства – було передано до суду, і судді нарешті почали ознайомлюватися із документами. На минулому засіданні судді і прокурор почали заслуховувати позицію захисників, які вказали на наявні процесуальні порушення з боку слідчих. Думаю, що адвокатам буде що повідомити суду і прокуратурі ще протягом декількох найближчих засідань.
— Наскільки відомо зі ЗМІ, цьому передував ваш арешт, знаходження в СІЗО і вихід під заставу у 15 млн грн…
Справа у тому, що існуюча з цього приводу інформація у ЗМІ є переважно недостовірною. По-перше, я ні від кого не тікав, за мною не було ніякої «погоні», мене не оголошували у розшук. Представники НАБУ знали моє місце знаходження, і наша зустріч відбулася без кінематографічних ефектів. По-друге, на момент затримання, при мені не знаходили жодних доказів протиправної діяльності. Фото із грошима, які публікувалися у ЗМІ, до мене точно не мають ніякого стосунку. По-третє, попри відсутність достатніх підстав для цього, мене запроторили до СІЗО, де я провів три доби, поки мої друзі назбирали 15 млн грн для виходу під заставу. До речі, із незрозумілих причин ці кошти досі ніхто мені так і не повернув. Взагалі, це якась ненормальна практика – вимагати кошти в того, хто знаходиться під арештом, і не може розпоряджатися своїми активами. Фактично, цей тягар лягає на плечі родини і близьких людей затриманого, які взагалі не мають ніякого відношення до справ.
— Ви сказали, що наявна інформація у ЗМІ по вашій справі переважно недостовірна. Хто може бути зацікавлений у її спотворенні і з яких саме мотивів?
Я є керівником постійної комісії Київради із благоустрою та підприємництва, представляю в Київраді єдину опозиційну до міської влади фракцію та з перших днів своєї роботи протидію земельно-будівельним аферам мерії в Оболонському районі столиці. Тож, в міської влади існує достатньо мотивів, а головне – фінансових ресурсів, аби поливати мене усім тим брудом, який попадається їм під руку і який вони самі генерують. Якщо забажаєте, можете самі перевірити, що 90% наявних інформаційних повідомлень є дзеркальними копіями матеріалів зі зливних сайтів та статтями на їх основі.
— Що вас найбільше вразило, так би мовити, при безпосередньому знайомстві із вітчизняною правоохоронною системою?
Вражень дуже багато…
Головне з них – будь-який громадянин, який може потрапити в ці жорна, стає затаврованим злочинцем лише на основі підозри слідчого та керованого зливу інформації. Наявність факту злочину, доказів провини, вироку суду і т.і. нікого вже не цікавить.
До речі, в СІЗО я зустрів людину, яка там перебуває вже більше 4-х років, хоча за законом не може утримуватися більше вісімнадцяти місяців. Де Конституція, закони, громадянські права – не зрозуміло…
Також дивним є той факт, що співробітники антикорупційних органів із початком війни разом із матеріалами проваджень евакуювалися на захід країни, а обвинувачувані, як і всі інші платники податків, увесь час лишалися у напівоточеному Києві. Мені просто цікаво, кому знадобилася б уся ця макулатура, якби орки взяли столицю?!
Для мене було великою несподіванкою, що існує велика різниця між зарплатами співробітників антикорупційних органів та зарплатами звичайних правоохоронців, військових, рятувальників, працівників спецслужб тощо. Навіть в умовах війни ця різниця залишається колосальною, і вона далеко не на користь захисників.
Інше неприємне враження – якість роботи правоохоронців середньої та нижньої ланки. Іноді здається, що в окремих працівників немає навіть базової юридичної освіти. Не дивно, що багато антикорупційних справ розвалюється безпосередньо в судах, а Верховний суд скасовує велику кількість рішень ВАКС.
Але хочу наголосити – я не вважаю, що проблеми корупції не існує, вона дійсно набула загрозливих масштабів. Я не вважаю, що нові антикорупційні інституції потрібно розігнати, а відповідні повноваження знову повіддавати у розпорошеному вигляді кожному існуючому правоохоронному органу. До старої системи вороття вже нема.
На мою думку, антикорупційні органи сьогодні – це, так би мовити, як ВСУ зразка до 2014 року. Для того, аби здолати «другу корупційну армію світу», їм потрібно провести масштабні внутрішні зміни, виростити професійні кадри, відмовитися від роботи на «показуху» і т.д. За такі гроші, які вони отримують із бюджету, вже пора починати робити ці зміни.
— Загалом, чи сильно змінюється життя до та після таких гучних скандалів?
Складно сказати, як би це спрацювало у невоєнний час. Спочатку це створює багато дрібних неприємностей, в основному інформаційного характеру. Але на громадсько-політичну, благодійну, волонтерську та представницьку діяльність це не дуже впливає. Головним чином це відкриває певні нові можливості для опонентів, які можуть безкарно лити на тебе бруд в інтернеті, але це не критично. Звісно, краще не знати такої популярності. Подивимося, що буде, коли суд поставить справедливу крапку у цій справі.
— Нещодавно депутати від фракції «УДАР» намагалися зняти вас з керівництва комісією Київради, але безуспішно. Чи не здається вам, що було б цілком логічно, аби на час проведення розслідування відповідні керівники, проти яких висунуто обвинувачення, тимчасово звільнялися від виконання своїх функцій?
За цією логікою, мер Києва вже мав би недорахуватися багатьох своїх заступників, радників, керівників департаментів, голів комунальних підприємств та депутатів, щодо яких порушено десятки кримінальних проваджень про корупцію, недекларування доходів, держзраду і т.і. Але чомусь досі вони всі на місці.
Виходить, що представників влади це не стосується, а опозиція має втрачати останні важелі контролю за більшістю. Загалом, в ситуації з постійною комісією з питань благоустрою та підприємництва це означало б самоліквідацію цього органу через проблеми з чисельністю і кворумом. Владі це було б дуже вигідно.
Ця ідея лише на перший погляд звучить привабливо. У наших реаліях вона дуже швидко перетвориться на технологію кадрової боротьби та швидкого звільнення незручних.
— На вашу думку як людини, яка знає, що таке київська влада зсередини, де зосереджено найбільшу корупцію у місті Києві та як її подолати?
Корупцію слід шукати не по горизонталі, а по вертикалі. Я кажу про вертикаль київської влади та її верхівку. Там навіть шукати нічого не потрібно: про всі зловживання, злочинні схеми, подільників і бенефіциарів корупційних рішень можна знайти інформацію у заявах опозиційних політиків, розслідуваннях громадських активістів і т.д. Проаналізуйте, хто заробляє на вивозі сміття в місті Києві, хто отримує за копійки в оренду гектари землі у київських парках і т.д. Все це наближені до влади бізнесмени, чиї статки формувалися ще за часів панування Партії регіонів-ОПЗЖ та нині підсанкційних осіб. Чомусь сьогодні це не цікаво антикорупційним органам, адже простіше зробити кар’єру на гучних обвинуваченнях на адресу якогось депутата місцевої ради, відставного голови держкомпанії, колишнього міністра тощо.
— У певних колах поширена така думка, що нові антикорупційні органи в Україні реалізують порядок денний, який їм доводять до виконання наші західні геополітичні партнери…
Не впевнений. Інакше б вже давно було припинено функціонування всього російського бізнесу в Україні та конфісковано на користь держави усе майно підсанкційних осіб. Щось заокеанський «обком» не квапиться з цим. До того ж, навряд чи західний менеджмент був би задоволений нинішнім KPI існуючої системи.
Навіть якщо колись це був проєкт наших партнерів, сьогодні це вже наші власні інституції з усіма їхніми проблемами і недоліками. Нам з цим розбиратися і далі жити.
