За інформацією: Суспільне Чернівці.
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
21-річний Володимир Івасюк отримав надзвичайну славу, коли його "Червона рута" вперше прозвучала у всесоюзному телеефірі. Текст цієї пісні Івасюк подарував однокурсниці. Тоді Володимир був студентом-медиком та керував оркестровою групою у студентському ансамблі.
Тепер Володимира Івасюка знають як автора сотень пісень та основоположника української естради. Як це вдалося хлопцеві, який народився у невеликому місті Кіцмань на Буковині? До Дня народження композитора Суспільне Чернівці розповідає, яким був Володимир Івасюк до популярності, що його оточувало та що на нього впливало.
Вчительський син
Обоє батьків Володимира Івасюка були вчителями — викладали у Кіцманській школі. Матір Софія була родом із Херсонщини, а батько Михайло — місцевий.
Михайло Івасюк хоч і виріс у час, коли Буковина була під владою Румунії, але усвідомлював себе українцем. Ще його батько був членом місцевої Просвіти, був знайомий з Іваном Франком — був на його зустрічі у Чернівцях. У 1946 році Михайло Івасюк повернувся додому із таборів ГУЛАГу. Він одружився із Софією, коли йому було 30 років, а їй — 25. 4 березня 1949 року в подружжя народився син Володимир.
Володимир разом із татом Михайлом Івасюком. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
"Мама слідкувала, щоб гарно Володя вчився, щоб він опановував всі предмети і був добрим учительським сином. А учительський син це є добра поведінка, добре навчання, серйозність", — розповідає молодша сестра Володимира Івасюка Оксана.
Також у вихованні Володимира брала участь няня — Магдалена Колотилюк. Вона була місцевою селянкою, добре знала народні пісні та казки — це передала і Володимиру.
Родина Івасюків: Володимир, батько Михайло, няня Магдалена, матір Софія, сестра Галина. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Вивчив ноти до того, як навчився писати
Батько Володимира помітив його інтерес до музики. Ще з раннього дитинства він займався розвитком музичного таланту сина. Михайло Івасюк запропонував місцевій владі створити у Кіцмані музичну школу. Там Володимир вчився грати на скрипці.
Перший час батько відвідував разом із п'ятирічним Володею уроки, щоб записувати ноти, бо хлопчик ще не вмів писати.
Володимир Івасюк у дитинстві. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
У старших класах Володимир створив вокально-інструментальний ансамбль "Буковинка", там зокрема виступала його молодша сестра Галина.
"Виходило у них класно, бо вони, проїздивши по будинках культури нашого району і області, зарекомендували себе. Їх вирішили відправити показати себе в Києві", — розповідає однокласник Володимира Юрій.
Серед пісень, з яким виступав ансамбль, є й естрадні пісні Володимира Івасюка. Тоді композитор надихався народною творчістю — записував народні пісні від колгоспників, родичів та друзів.
Володимир Івасюк з ансамблем «Буковинка». Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
І "Запорізький марш" і The Beatles
Батько намагався прищепити Володимиру любов до італійської музики — вона часто лунала у будинку Івасюків. Із класики Володимир любив музику Шопена, Леонтовича, Стеценка.
"Володя любив, як і тато, "Запорізький марш". І пізніше, коли в нас на магнітофоні був запис, то періодично слухали", — згадує Оксана Івасюк.
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
У часи юності Володимира по радіо звучала переважно лірика — "Київський вальс", "Пісня про рушник", відомим був Дмитро Гнатюк. Водночас серед молоді стала популярною західна музика, її намагалися вловити через заборонені радіохвилі.
"Твіст, бугі-вугі — це було буржуазне. За це навіть могли вигнати з комсомолу, або розжалувати, догану винести. Взагалі вважалось, що закордонна музика, особливо естрадна, — це ідеологічний прояв нашого противника, який нас намагався звести з істинного шляху будівників комунізму. Тому було досить ризиковано таку музику слухати, а тим більше — під неї танцювати", — згадує однокласник Володимира Юрій.
Попри це музика гуртів ABBA та The Beatles лунала всюди, розповідає Юрій. Володимир Івасюк також слухав західну музику, мав навіть оригінальну платівку з піснями Бітлз — її з Канади привіз брат Михайла Івасюка.
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Замість інституту працює на заводі
У 1966 році Михайлові Івасюку запропонували викладати на філологічному факультеті Чернівецького державного університету. Тоді Володимир готується до іспитів у школі, часто відвідує батька в Чернівцях, планує вступати до медінституту. Але з першого разу йому це не вдається через "політичний інцидент". Володимир відпочивав з друзями у парку, хтось із хлопців виліз на п'єдестал із бюстом Леніна — гіпсове погруддя впало і розбилося. Усі хлопці відсиділи по 15 днів у КПЗ — у той час так карали за кожне порушення.
Через це Володимиру занизили оцінки в атестаті, а його батька Михайла вимагали звільнити з університету. Хоч Володимир успішно склав вступні іспити до медінституту, у той рік студентом так і не став.
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Натомість Володимир влаштувався працювати на завод "Легмаш" штампувальником фурнітурного цеху. Працювати там Володимиру важко — у цеху весь час чути гуркіт. Але невдовзі знайомий допоміг Володимиру перевестися на іншу посаду, а ще запропонував стати диригентом заводського хору. Юнак підбирає пісні та керує хористами-робітниками.
За рік Володимиру вже вдалося вступити до медінституту, тому він залишив роботу на заводі.
Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Пісня у подарунок однокурсниці
"Мусі від Володі" — так підписав текст "Червоної рути" Володимир Івасюк. Зробив це на лекції по дерматології у медичному інституті. Мусею Івасюк називав свою однокурсницю Марію Соколовську. Вони познайомилися на посвяті у студенти, Володимир запропонував Марічці грати в інститутському ансамблі, бо керував оркестровою групою.
Володимир Івасюк і Марія Соколовська. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Студенти-медики. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Студенти вдень вивчали медицину, а вечорами збиралися на репетиції. Ансамбль пісні і танцю виступав на міських концертах і демонстраціях.
"Володя для мене був Володя. До мене він ставився якнайкраще, з найкращими почуттями. Всі знали на курсі, що Володя закоханий в мене. Мені це подобалось. Бо я була молода. Мені подобалось, що такі почуття він проявляє до мене. Не освідчувався мені, як-от зараз освідчуються. У всіх його дотиках руки, зустрічах, чеканнях це відчувалось. Я тепер з глибини років можу сказати, що це були юнацькі щирі почуття, найкращі, найсвітліші, найдобріші", — згадувала Марія Марчук (Соколовська).
Володимир Івасюк і Марія Соколовська. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
У березні 1970-го року Івасюк подарував одногрупниці текст "Червоної рути", сказавши: "Щоб ти мала від мене пам’ятку". Восени ця пісня вже лунала у телеефірі, що принесло Івасюку визнання.
"За ним натовпи бігали, ходили дівчата. А я була гонорова, я була галичанка. Мені то не подобалося. Я думала, що я буду робити з цим. Я щось подумала… . Для нього на першому місці була музика. Це характер Володимира Івасюка", — розповідала Марія Марчук (Соколовська).
Володимир Івасюк і Олена Кузнєцова виконують «Червону руту» у прямосу ефірі . Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Невдовзі Марія Соколовська вийшла заміж за викладача. Володимир надіслав їй вітальну листівку зі Львова. Марія згадувала, що Володимир часто їй снився, свого старшого сина вона назвала у його честь. Марія Марчук померла у віці 74 років 25 грудня 2024 року.
Популярність після телеефіру
У талант Володимира Івасюка вірили люди з його оточення, зокрема журналісти, як-от Василь Селезінка та звукорежисер Василь Стріхович із Чернівецького телебачення.
Тут на студії зробили перший запис "Червоної рути" і "Водограю". Фонограму записали заздалегідь, а потім із Театральної площі відбулася пряма трансляція у програмі "Камертон доброго настрою".
Василь Стріхович і Володимир Івасюк. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Володимир Івасюк і Василь Селезінка. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Пізніше Володимир Івасюк часто записував свої пісні у студії місцевого телебачення. Радився із звукорежисером Стріховичем, а пізніше із Левком Дутківським. Він був керівником "Смерічки". У виконанні цього ансамблю пісні Івасюка стануть популярними, як і Смерічка стане популярною завдяки пісням композитора.
У 1971 році українська "Червона рута" здобула перемогу на всесоюзному конкурсі "Песня года" у Москві.
"Якщо говорити про популярність "Червоної рути" — це надзвичайна популярність для юнака у 21 рік. І з цією популярністю можна було робити, що завгодно. І він її використав в тому, що він виокремив свій шлях як композитор", — розповідає Оксана Івасюк.
Володимир Івасюк і Левко Дутківський. Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка
Більше про становлення Володимира Івасюка дивіться у спецпроєкті Суспільне Чернівці на YouTube о 19:00:
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
