За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вихованці дитячого будинку сімейного типу у Погребищі. Суспільне Вінниця
Разом із братом — 10-річним Артемом, вони у родині мешкають рік.
"Тут не ображають, люблять, нам затишно, комфортно. Коли виросту, хочу змінити своє прізвище на Джура", — сказав Артем Хібень.
Сестра Артема та Єгора — 2-річна Поліна, у родині найменша. Її забрал із дитячого будинку, де вона перебувала з семи місяців.
"Ми забрали її в рік і два місяці. Вона не ходила ще добре, але тут почала. У моєї доньки старшої є онук. Зараз вона молода мама і дає мені поради, що та як робити, радить книжечки для неї", — поділилася Оксана Джура.
Найстаршому Віктору — 18 років. Він навчається на кухаря-кондитера та розповідає, що для нього і його брата Максима Оксана Володимирівна — мама, хоча й не біологічна.
Вихованці дитячого будинку сімейного типу у Погребищі. Суспільне Вінниця
З першим чоловіком, нині уже покійним, розповідає Оксана Джура, 2014 року створили прийомну родину, у 2016-му — стали ДБСТ.
"Коли 2014 року троюрідну сестру чоловіка позбавляли батьківських прав (її син — його похресник), запитала коханого "Може візьмемо?". Він одразу сказав ні, але минув тиждень і почав збирати документи, щоб створити прийомну сім’ю. У 2016 році забрали ще чотирьох дітей: Вітю, Віту, Маринку і Максима. З другим чоловіком нам запропонували взяти ще троє діток. Навіть не замислювалася. Розуміла, що важко, бо дівчинка ще мала, недоспані ночі, зубки лізуть. Але ні про що не шкодую", — сказала Оксана Джура.
Оксана Джура має і власних, уже дорослих дітей — двох доньок і сина. Також в її оселі мешкають двоє онуків.
Кімната у дитячому будинку сімейного типу у Погребищі. Суспільне Вінниця
За 10 років жінка прийняла і виростила 14 дітей, деякі з них уже мають власні сім’ї.
"Так, я їх не народила, але вони всі мої, народжені серцем. Мої, хоч і сварюся, інколи ображаються. Я тут можу насваритися, але там — за дверима, не дай Боже їх хтось образить", — сказала Джура.
