За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ветеран російсько-української війни 39-річний Максим Чаньківський. Суспільне Вінниця
Понад два місяці Максим був у комі. Йому ампутували дві кінцівки — ногу і руку. На іншій руці — три пальці.
"Він був як зомбі: весь у зеленці, уламках, нога перемотана, вся у крові. Страшне видовище. Головне, що живий, неважливо у якому стані, як виглядав", — згадав син Максима, Степан Чаньківський.
Завдяки пересадці сітківки ока ветеран частково повернув зір.
"Врятували, Слава Богу, трохи зір, бо взагалі нічого не бачив. Щоб ви розуміли, верхні букви в окуліста бачу, а праве око маю ще видалити", — каже ветеран.
Ветеран російсько-української війни 39-річний Максим Чаньківський разом із сином. Суспільне Вінниця
Дружина померла раптово — стало серце
Увесь час, зокрема й на реабілітації, із Максимом Чаньківським поруч була його дружина Марина. Коли повернулися додому, кохана раптово померла. Тепер про сина і доньку — 11-річного Степана й 15-річну Мартіну, мусить піклуватися сам.
"Моя дружина їздила зі мною по усіх госпіталях, центрах. Померла раптово — стало серце. Сказали, що "серцева недостатність", їй було 40 років. Вісімнадцять років щасливо прожили у шлюбі. Дуже мабуть за цей час нервувала, тому і серце не витримало. Вона була для мене більше, ніж жінка — друг", — розповів Максим Чаньківський.
Протез ветерана російсько-української війни 39-річний Максима Чаньківського. Суспільне ВінницяБув момент, коли сів на горілку. Потім зрозумів — це ще гірше. Всім кажу, що краще не пити, а на тверезу голову мислити. Життя продовжується: вижив, значить я потрібен у цьому світі, щось я ще не доробив. Ну інвалід, але ж я ходжу, обходжу себе, страюсь.
Протез ноги чоловіку зробили у Вінниці. Руку теж, але її не носить. Каже, що незручна та мріє про біонічну кінцівку. Цього тижня їде у Київ на протезування.
"Я не хочу бути тягарем для своїх рідних, дітей, щоб вони відчували себе повноцінними. Батько має залишаться батьком, щоб не було так, що я інвалід, іди сюди поможи те і це", — вважає Максим Чаньківський.
Ветеран російсько-української війни 39-річний Максим Чаньківський разом із сином. Суспільне Вінниця
До повномасштабного російського вторгнення він заробляв на життя ремонтами, наразі лагодить оселю разом із сином.
Все треба переробляти, ванна не підходить, треба душову. Я підсобник, а він начальник, бо він з очима і руками. Це смішно звучить, але воно так є.
За словами Максима Чаньківського, щойно отримає біонічну руку — шукатиме нове заняття для життя, бо тепер про дітей мусить дбати за двох.
