За інформацією: Суспільне Чернівці.
Буковинець Андрій Паскар. Суспільне Чернівці
Андрій придбав залишки старої стайні у місцевого жителя майже три роки тому, тоді від неї залишилися тільки стіни та купа гною.
"Тут колись була колгоспна ферма. Ми купили один сарай — були тільки стіни і дах, а все інше зробили самі власною працею: поставили огорожі, трохи облаштували всередині, підключили електрику від сонячних батарей. На десять кіловат встановили електростанцію, і нам більш-менш вистачає", — говорить фермер.
Вівці буковинця Андрія Паскаря на його фермі. Суспільне Чернівці
"Де продавалися вівці, туди ми і їхали"
За словами фермера, овець різних порід купували по всій Україні. Тому потрібно було визначити, яка порода може дати найбільший прибуток.
"Дивилися, де продаються вівці — туди і їхали: у Хмельницькій області, у Карпатах. Спочатку купували різних, а зараз вже є і породисті: меринос, гуцулки, румунські та ще декілька порід. Доїння ще не почалося — поки що вони народжують і годують маленьких", — говорить фермер.
Вівця на руках в одного із працівників ферми Мамалигівської громади. Суспільне Чернівці/Андрій Романцов
Проте назвати бізнес із розведення овець прибутковим Андрій Паскар не може.
"Все, що заробляємо, вкладаємо в цей бізнес"
"Дуже важко, бо нема збуту. Робимо бринзу — виходить важко, але якось намагаємося триматися. Сподіваємося, що щось зміниться в Україні. Плануємо розвести ще більше овець, аби мати велике стадо — на 500 голів. Прибуток поки дуже маленький. Як я казав, коли купували, тут нічого не було, і все, що заробляємо, вкладаємо в цей бізнес", — говорить фермер.
Буковинець Андрій Паскар тримає на руках одну із овець. Суспільне Чернівці/Андрій Романцов
За його словами, намагаються самостійно селекціонувати овець, оскільки породисті вівці коштують дорого. Найбільше фермера дивує ринок овечої вовни і смушок.
"Вовну ніхто не бере — все викидається. Так само і шкіру поки що викидаємо, бо ніхто її не купує", — говорить фермер.
Вівці на фермі буковинця Паскаря у селі Балківці. Суспільне Чернівці/Андрій Романцов
Вівці на фермі буковинця в селі Балківці. Суспільне Чернівці/Андрій Романцов
"Хто купував, купує знову"
Попитом у них користується саме натуральна бринза, каже Андрій.
"Справжня овеча бринза не жовта, а біла. Її можна відрізнити від коров’ячої: якщо відрізати шматочок і покласти на сковорідку, підсмажити, то коров’яча буде плавитися, а овеча залишиться твердою. У мене є знайомі, які знають, що ми робимо справжню овечу бринзу і не змішуємо її ні з чим. Бринза гарна, і той, хто купував, купує знову", — говорить фермер.
Одна із овець буковинця Андрія Паскаря. Суспільне Чернівці
Вівці на фермі буковинця Паскаря в селі Балківці. Суспільне Чернівці
За його словами, продають бринзу, ягнят, а також паралельно пробують розводити й інші види тваринництва, як свинарство і велика рогата худоба.
"Маємо трохи свиней — тримаємо їх для себе. Пару корів теж маємо для себе: робимо коров’ячу бринзу, сметану для працівників. Можливо, почнемо розводити більше корів, якщо знайдемо, куди здавати молоко", — говорить фермер.
Одне з телят на фермі буковинця Андрія Паскаря. Суспільне Чернівці/Андрій Романцов
"Пасовиська для тих, хто відроджує вівчарство"
Нещодавно Мамалигівська сільська рада прийняла рішення щодо виділення пасовиськ жителям громади, які вирішили відновлювати вівчарство.
"У нас є 47 гектарів пасовиська, звідси і до лісу, є де випасати. Ми повністю обгородили пасовисько електронним пастухом, який теж працює від сонячних панелей — так економимо", — говорить фермер.
Пасовище, яке орендує буковинець Андрій Паскар. Суспільне Чернівці
В господарстві Андрієві допомагає син, а також у них працює ще інша сім’я — загалом п’ятеро людей. Також Андрій сподівається, що зможе згодом розширити справу, залучивши європейських інвесторів або державний кредит. Адже гроші, які він заробив у Франції, закінчуються.
Ферма буковинця Андрія Паскаря у селі Балківці. Суспільне Чернівці
Вівці буковинця Андрія Паскаря. Суспільне Чернівці
"Пологовий будинок для овець"
"Ми виділили кошару на дві сторони. Одна овечка окотилася вночі — маємо двоє ягнят, а інша ще має окотитися. Це у нас "пологовий будинок", — говорить фермер.
Едуард, який виконує на фермі основні обов'язки, каже, що знає кожну вівцю "в обличчя".
Один із працівників ферми Едуард. Суспільне Чернівці"Я з Драниці, займаюся вівчарством з дитинства. Можу сказати, яка вівця від якої, пам'ятаю, скільки ягнят у кожної, звідки вона, де куплена. Мериноси дають по пів літра молока за дойку, фріси — по літру-півтора, а гуцулки — близько 300 грамів за дойку", — каже Едуард.
"Ціна на молочні продукти не відповідає дійсності"
За словами заступника голови Мамалигівської громади Володимира Антончука, громада завжди славилася тим, що люди займалися вівчарством та вирощували велику рогату худобу. Однак останнім часом це стало невигідним, бо ціни на молочні продукти не відповідають реальності, каже посадовець.
"Ми побачили, що багато наших пасовищ не використовуються за призначенням. Тому прийняли рішення розвивати на території громади вівчарство, адже деякі люди ще тримали невеликі поголів’я овець. Після цього з’явилися підприємці, які цим зацікавилися, і тепер уже є чотири великі вівчарні", — говорить Антончук.
Заступник голови Мамалигівської сільради Володимир Антончук. Суспільне Чернівці
За його словами, ці підприємці орендували пасовища та сплачують надходження до бюджету.
"Ми сприяємо цьому, адже вони утримують не лише власне поголів’я, а й людську худобу — це вигідно. Крім того, ми активно працюємо над тим, щоб залучити підприємців до участі в міжнародних проєктах і грантах. Оскільки вирощування — це добре, а займатися переробкою — ще краще", — каже Антончук.
За його словами, у громаді поки нема підприємств, які б займалися переробкою сировини, тому працюють над тим, аби залучити такі проєкти.
