Нацгвардієць Олександр. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Військовий розповів: до Нацгвардії потрапив у 2021 році за призовом на строкову службу. Тоді йому було 18 років. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр був на Харківщині й долучився до оборони міста й області. Згодом потрапив на Донеччину.
"А потім, після того, як уже частину зробили бойовою, то перевели мене аж на захід України, там я трішки послужив. Там же підписав контракт і перевівся до Дніпра, так сказати, ближче додому. І тут уже служу другий рік виходить", — пригадав боєць.
Бої за Харків
За словами Олександра, під час оборони Харкова йому більше запам'яталося ставлення людей.
"От як нам сказали, що вже заїхали машини до Харкова, то ми ж повиїжджали за ними і стояли тоді на дорозі, їх чекали. То досі, як пам'ятаю, чоловік з хати кричить: "Хлопці, ви тут давно стоїте?" Ми ж такі: ну трохи, так. Кричить: "Їсти хочете?" Як зараз пам'ятаю: макарони з тушонкою скинули нам. Оце таке ставлення запам'яталося з Харкова. Та й, в принципі, страшно було звісно. Нерозуміння, що я, на той час 19 років, не очікував, що таке зустріну", — зазначив нацгвардієць.
"Думав, що до 20 не доживу". Оборона Бахмута
Після Харкова, у 2023 році, частину, в якій служив Олександр, перекинули на Донеччину — боронити Бахмут.
"Ми тоді вже знали, що це одна із найгарячіших точок. Перший місяць запам'ятався надовго. У перші дні ще більш-менш нормально було. А потім заїхали "Вагнер", то дали нам трохи прочухана. Страшно. Якщо чесно, то я думав, що до 20 не доживу", — розповів військовий.
Він додав: більшість побратимів із його взводу у тих боях загинула.
"Ти чуєш по радіостанції, що всіх зносять в одну хату, а потім кажуть, що там пряме влучання, і всі згоріли. Після цього психологічний стан був такий собі. Потім ми вийшли, два дні я відпочив. І я вже заходив з думкою, що все, я там і залишуся. От я залишив номер телефона батьків, документи — і все. І якось так повезло, що вийшов один зі своїх, хто заходив. І це дуже по психіці вдарило, бо вже тоді нічого не хотілося", — сказав Олександр.
Нацгвардієць Олександр. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
"Зустріли ворога просто в нашому окопі". Покровський напрямок
За словами нацгвардійця, під час боїв на Покровському напрямку протягом трьох тижнів по їхніх позиціях працювали скиди з безпілотників, міномети, FPV-дрони.
"До нас ворог підходив близько, ледь не в бліндаж залазили. Було таке, це от перший штурм, який у нас був, то вони підійшли аж до нас. І, виходить, що ми ворога просто в нас вже в окопі зустріли. Нам толком і вилізти не можна було, бо дрон постійно висів. І ворог заходив якраз з того боку, де не видно нічого. Далі вже після того, як помітили нашу позицію, то у нас за годину могло бути по три-чотири штурми", — пояснив військовий.
Олександр додав: найстрашніше було, коли не працювала радіостанція. Це могло означати, що її блокують російські війська для підготовки штурму.
"Було таке, що я навмисне на своїх виходив, щоб почути просто голос, що радіостанція працює. І ще страшно, коли позиція вже розбита, вилізти ти не можеш. І ти сидиш і чуєш, як ворог проходить біля тебе, і вони щось там планують. І ти розумієш, що зараз, якщо ти подаси звук якийсь, то вони просто знайдуть, що ми там сидимо, і ми вже звідти не виберемося. І ти по радіостанції, тихенько, шепотом, що ворог поряд. І сподіваєшся не те, що артилерія не промахнеться", — розповів нацгвардієць.
Він зазначив: з побратимами провів на позиції майже 50 днів. А коли виходили з неї, до дізналися, що були в оточенні.
"Хлопці наші відбили те, що треба було. І ми вже спокійно собі, швидко-швидко — і пройшли. Обійняв водія. Бо ти розумієш, що коли ти виїжджаєш на машині — все, зараз твоє життя в руках у цього водія. Як тільки ми вийшли — це сльози, це радість. Те, що вижив. А потім уже пішли дзвінки рідним, що все нормально, живий, вийшли", — пригадав Олександр.
Мрії про майбутнє
Військовий розповів: найбільше мріє проводити час із рідними і подорожувати.
"Армія армією, ну а сім'я сім'єю. Родина важливіша. І хочеться якось і більше з ними час проводити. Та і, може, поїздити десь. По країні, кудись, може, і за кордон — побачити, що там відбувається", — сказав Олександр.
