З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну на Черкащині з незаконного обігу було вилучено більше 200 одиниць вогнепальної зброї, майже 160 кілограмів вибухових речовин, понад 1600 гранат, 65 тисяч набоїв. З огляду на це, 4 квітня в редакції газети „Черкаський край” для журналістів провели навчальний семінар „Протидія ризикам розповсюдження незаконної зброї”.
Зорганізувала захід редакція газети у партнерстві з Черкаською обласною організацією спілки журналістів та Центром безпекових досліджень „СЕНСС”, який є дослідницькою та експертною неурядовою структурою, що спеціалізується на питаннях міжнародної та національної безпеки. Модератором заходу була головна редакторка „Черкаського краю”, голова Черкаської обласної організації спілки журналістів Тетяна Калиновська. До речі, на її думку, це був не стільки семінар, скільки діалог з правоохоронцями і початок більш глибокої співпраці з ними щодо озвученої теми.
Тетяна Калиновська говорила про актуальність теми семінару
Незаконний обіг зброї стимулював напад росії на Україну
Злочинці завжди прагнуть мати вогнепальну зброю, особливо зараз, коли війна і Україною гуляє безліч не облікованих стволів. Звісно, загинути можна і від рук не озброєного вогнепалом злочинця. Знаю випадки, коли в Смілі людей різали, душили, вбивали цеглиною, забивали ногами… Та все ж, озброєний пістолетом чи обрізом злочинець ще небезпечніший. Узагалі, такою зброєю може скоїти злочин просто необережна людина. Так, у Смілі був випадок, коли чоловік випадково застрелив з незареєстрованої рушниці товариша на полюванні. Зопалу він закопав його, а тоді вкоротив собі віку. А позаторік під час застілля смілянин витягнув гранату РГД-5, щоби похизуватися нею перед товаришем. Вона вибухнула…
У лютому цього року затримали раніше засудженого жителя Сміли, який продавав гранату Ф-1 із запалом до неї просто серед міста. Ще й за смішну ціну. Під час обшуку у нього вдома знайшли ще дві гранати та набої. Тому семінар і був, як то кажуть, на часі.
У вітальному слові член керівної ради „СЕНСС” Сергій Злакоман наголосив, що в Центрі уважно відстежують матеріали журналістів на цю тему. Тож він сподівається, що захід буде плідним і для них. Та, забігаючи наперед, скажу: правоохоронці, які взяли в ньому участь, розповідали те, що хотіли, а на відповіді були скупі. Приміром, я так і не дізнався, чи виявлено на Черкащині хоча б одного псевдомінера громадських приміщень. Зате отримав рекомендації щодо роботи на місці трагічних подій, пов’язаних із застосуванням зброї, та дізнався про заборони, пов’язані з оприлюдненням інформації під час висвітлення таких тем. Що само по собі теж, у принципі, непогано.
Але дещо ми все ж довідалися. Наприклад, майор поліції, оперативник управління карного розшуку Ігор Нестеренко підтвердив, що частина маршрутів із зони ведення бойових дій пролягає саме через Черкаську область. Тому чимало зброї осідає тут. Тобто, головним джерелом потрапляння її в область є збройна агресія російської федерації проти України. Не дивно, що з початку повномасштабного вторгнення з незаконного обігу на Черкащині було вилучено більше 200 одиниць вогнепальної зброї, майже 160 кілограмів вибухових речовин, понад 1600 гранат, понад 65 тисяч набоїв. Найбільше одноразове вилучення зброї – це 74 гранатомети, майже 120 кілограмів вибухівки, півтора десятка одиниць вогнепальної зброї. І цей потік не зменшується, а збільшується. Цілком резонно підполковник поліції Олексій Прокопенко зауважив, що незаконний обіг зброї створює загрозу національній безпеці.
У справі протидії процесу поліція максимально спирається на громадськість, пильність звичайних людей, голів громад. На жаль, на Черкащині залишилося лише одне добровільне громадське формування, яке допомагає правоохоронцям, хоч на початку повномасштабного вторгнення таких було понад сімдесят.
Представник вибухотехнічної служби ГУНП, майор поліції Олексій Корупятник повідомив, що через агресію росії нерідко доводиться знищувати нерозірвані бойові частини „Шахедів” і балістичних ракет. Це теж проблема. Відрадно, що ця служба вже має рентгенівський апарат для просвічування підозрілих предметів. За кордоном проходять навчання водолази-вибухотехніки, адже на Черкащині величезна акваторія Дніпра.
В області також нерідкі випадки, коли оперативники виїжджають на виклики про замінування і працюють на таких об’єктах. На щастя, й цьогоріч жодне із так званих “замінувань” не підтвердилося.
Що ж до вилученої зброї, то вона потрапляє до криміналістів. І тут черкаській поліції є чим похвалитися. Адже саме в Черкаському НДЕКЦ (науково-дослідний експертно-криміналістичний центр) МВС України найбільша в державі колекція зброї – оперативно-пошукова та інформаційно-довідкова. Тож тут в рамках слідства можуть відстріляти будь-яку зброю будь-якими патронами. Про це розповідали завідувач відділу криміналістичних видів досліджень Черкаського НДЕКЦ Валерій Кожевніков і директор Центру Василь Аксьонов. Отже не вся вилучена зброя йде на знищення. Як і не вся вона має кримінальний підтекст. Буває її привозять як сувенір волонтери, або звільнені в запас захисники зберігають як пам’ять про війну. Хоча це не та пам’ять, яку варто зберігати. Адже вона несе загрозу їм самим, рідним, а особливо дітям, які є допитливими та недосвідченими.
У роботі навчального семінару взяли участь і поліцейські-жінки: Інна Колос – психолог, майор поліції і Зоя Вовк – начальник відділу комунікації ГУНП. Пані Інна стежить за психічним здоров’ям поліцейських. Спостерігає, чи належний у них самоконтроль в екстремальних умовах.
А пані Зоя за посадою спілкується з громадськістю, зокрема і з журналістами. Вона зауважила на семінарі, що інтереси поліції і журналістів не завжди збігаються. А коли збігаються, то всім варто пам’ятати про фактор упередженого громадянина. У роботі з ним дуже важливою є сумлінність журналістів. Тож Зоя Вовк висловила свої побажання до них і до їхніх матеріалів. Натомість журналісти сформулювали свої побажання щодо поліпшення комунікації з поліцією.
Під час семінару
Коли немає справедливості, з’являється підстава для помсти
На мою думку, незаконному обігу зброї в державі сприяє і незахищеність законослухняних громадян, про що не йшлося на семінарі. Це ще один з ризиків незаконного обігу зброї, бо через нашу вразливість на неї збільшується попит. Що може мати дуже сумні наслідки…
Із власного досвіду: влітку 2015 року мою оселю пограбували. Забрали всі заощадження, сімейні реліквії. Можна уявити наш з дружиною стан. Адже ми ніколи не мали конфліктів із законом і, як усі, сподівалися, що з нами чогось подібного ніколи не станеться. Сталося.
Ще під час слідчих дій правоохоронців у мене склалося враження, що вони відразу зрозуміли, хто скоїв злочин. Пізніше я отримав підтвердження своїх підозр. І найстрашніше, що злодіїв перед цим уже затримували за крадіжки, але… відпускали. Ув’язнили тільки тоді, коли вони вбили з обріза жінку в Каневі.
Здавалося б усе: злочинці затримані, справедливість, нарешті, восторжествує. Де там, вони втекли з СІЗО. Когось з правоохоронців у Смілі за це навіть покарали. Потім наших кривдників упіймали вдруге. Вкрадені прикраси дружини виявили в Черкасах у ломбарді. Та їх не конфіскували, змусили нас викупити, щоб не втратити речові докази.
Судити злочинців чомусь побоювалися. Їх возили по Черкащині з одного суду в інший. За ними мали їздити ми – постраждалі, яких назбиралося чимало. Їздили своїм коштом, харчувалися теж. Крадіїв же привозили, хай і автозаком, годували. Садили в кабінетах за зручні столи, а ми тулилися попід стінами. У злочинців було по кілька адвокатів. Бо мали за що їх найняти… Вкрадені збереження нам ніхто не повернув.
Зрештою, злодіїв-убивць таки засудили. Аж у Кропивницькому. Одному дали довічне, іншому 15 років. Ще два отримали менші терміни. Однак вони подали на апеляцію і виявилося, що слідчий допустився, будемо думати випадково, якоїсь помилки, і справу повернули на дорозслідування. Скоро дев’ять років як нас пограбували, а мене досі викликають на суд по цій справі. І вона зовсім не виняткова. Чув про гірші випадки. То скажіть, кому захочеться після цього судитися? І чи не знайдуться такі, котрі вирішать за краще придбати незаконно зброю і самому порахуватися з кривдниками?
Зоя Вовк наголошувала на сумлінності журналістів під час роботи над матеріалами
Думаю, таке неподобство, таку ганебну ситуацію можна змінити лише прозорими законами, не корумпованими правоохоронними органами і чесними суддями. Щоб не було у покривджених спокуси з відчаю чи злості шукати зброю для помсти. Якщо ж законослухняні громадяни завжди будуть у програшу, якщо в державі не буде справедливості, довіри до суддів, тоді незаконний обіг зброї буде тільки зростати. Від цього страждатимуть усі, зокрема і посадовці та служителі закону, який дивним чином більше працює на захист злочинців, ніж звичайних громадян.
І все ж, зустріч представників поліції і журналістів була корисною, бо дала змогу працівникам мас-медіа і правоохоронцям хоча б почути одне одного і подивитися у вічі. Ми ж не вороги…
Олександр Вівчарик,
Фото автора
