За інформацією: Суспільне Чернівці.
Люди на зупинці у Рукшині біля автобуса Чепоноси-Хотин. Суспільне Чернівці
— Тобто цими рейсами опікується приватний перевізник, якому це стає невигідним, і він відмовляється від маршруту?
— Так.
— Яка ситуація з громадським транспортом до села Гордівці?
Гордівці – це село по дорозі на Рашків. Якщо автобус їде в Хотин, він їде через Рукшин, а маршрут був через Пригородок, Орестівку, тоді Гордівці, потім Рашків.
Ще колись давно був автобус на Чернівці, але також проблема з цим виникла, бо кількість населення падає. Автобус на Чернівці їздить тільки в базарні дні, вони їдуть через Клішковецьку громаду.
— Чи є ще населені пункти у громаді, до яких немає рейсових автобусів?
— На Рашків не їдуть рейсові автобуси, але туди їдуть наші шкільні автобуси.
— Шкільними автобусами можуть користуватися тільки школярі і вчителі. Як добираються інші люди, яким потрібно потрапити в те чи інше місце в громаді?
— Домовляються одні з одними і їдуть своїм транспортом. Це проблема, яка на нас чекає. До війни населення було десь сім тисяч, зараз офіційно — 5 900, неофіційно — ще менше. Населення поменшало у всіх сільських громадах.
Ми вже проговорюємо варіанти про те, щоб запустити соціальний автобус, але нам для цього треба буде його закупити, обслуговувати і щоб люди знали, що раз на кілька днів можна буде доїхати до лікарні, ЦНАПу тощо.
Олег Горбатюк, голова Рукшинської громади. Суспільне Чернівці
— Чи проговорювали ви суму, яку можна виділити на цей автобус?
— Треба декілька мільйонів, щоб купити нормальний вживаний автобус. І далі має бути його утримання: водій, паливо, ремонт.
Наразі ми це не розглядаємо, не бачимо при теперішніх цінах реальних розрахунків. Зараз ми виділяємо гроші на утримання доріг у громаді та на соціальні проєкти.
— А якщо цей автобус колись з'явиться, то наскільки його купівля може бути відчутною для бюджету громади?
— Ми над цим працюємо. У 2024 році ми закінчили рік на 52-му місці з 52 громад. У 2025 — на 38-му. Ми ставили завдання — вийти мінімум з п'ятірки найнижчих.
Трішки скоротили штат. Збільшили надходження за рахунок податків і проведення аукціонів по землі. Ще ми співпрацюємо з Недобоївською громадою по міжмуніципальному співробітництву: оплачуємо фахівцівфахівців із супроводу ветеранів, але у нас немає керівників, і за рахунок цього економимо.
Зараз працюємо над наповненням бюджету. Цього року плануємо виставити на аукціон ділянку під сонячні панелі — якщо все буде успішно, то в нас будуть нові надходження, які дадуть нам можливість реалізовувати вже якісь проєкти, хоча б як соціальний автобус.
— Підсумуйте: куди зараз курсують рейсові автобуси у громаді і як часто?
— На Хотин через Рукшин, Чепоноси та на Хотин через Пригородок, Орестівку. Ці села, де працюють люди, то курсують два рази на день. На Чепоноси частіше — десь раз на дві години.
Автобус Чепоноси-Хотин. Суспільне Чернівці
— Яка наразі ситуація з дорогами місцевого значення, які у підпорядкуванні громади і на які ви виділяєте гроші?
— Дороги місцевого значення ми стараємося грейдеруватиЦе процес вирівнювання, профілювання та планування поверхні ґрунтових доріг, узбіч або будівельних майданчиків за допомогою грейдера і підсипати. У нас йде утримання. Ми не проводимо капітальні ремонти, але де є критична ситуація, то намагаємося виправити, щоб можна було нормально пересуватися.
— Наскільки часто це відбувається?
— Це залежить від погоди, бо робимо це весною і потім перед зимою. Якщо йдуть сильні дощі, враховуючи, що у нас такі пагорби, то нам доводиться це робити часто.
Дороги у Рукшині. Суспільне Чернівці
— Асфальтованих доріг місцевого значення немає?
— Ні.
— А ця дорога, яка веде до Хотина, — це дорога якого значення?
— Обласного значення.
— Також місцеві жителі нам розповідали, що востаннє дорогу на Хотин ремонтували ще до початку повномасштабного вторгнення. Це правда?
— Ямковий ремонт робився у 2024 році. Громада виділила гроші на проєктно-кошторисну документацію для капітального ремонту, бо обласна адміністрація обіцяла виділити гроші на ремонт цієї ділянки.
Але гроші не виділили і вийшло так, що в нас є виготовлена проєктно-кошторисна документація, яка вже буде не актуальна, — треба буде переробляти, бо ціни зросли.
Надіємося, що зможемо зробити хоча б ямковий ремонт, тому що дорога в жахливому стані.
— Цей проєкт на капітальний ремонт розробляли за гроші громади?
— Так, там понад мільйон витратили на проєктно-кошторисну документацію під капітальний ремонт.
— Фактично наразі це просто гроші, які витратили з громади?
— Так. В державі прийняли рішення не проводити капітальні ремонти. Планували, а вийшло, на жаль, як вийшло. Проєкт виготовили у 2024 році, а на 2025 рік мали проводити ремонт, але це заборонили.
Рукшин. Суспільне Чернівці
— Один із місцевих жителів нам розповів, що у селі Орестівка люди підсипали дорогу гравієм самостійно. Чому так відбувається?
— Можливо, хтось собі вдома підсипав десь, де є якісь проблеми. В Орестівці дороги грейдерували весною торік. Центральні. Але там є такі місця, куди грейдер не заїде, бо там є якесь дерево. Люди сваряться, що дерево пилити не будуть, а ніхто не буде ламати грейдер. Якщо ви хочете, щоб вам зробили дорогу,то заберіть дерева. Якщо не хочете — значить, самі собі підсипайте.
— У центрі Рукшина є Алея Слави полеглим на війні військовим. Водночас поблизу є братська могила, де поховані військові радянської армії, там є напис українською: "Героям-воїнам-односельчанам, що своєю кров'ю і життям відстояли нашу радянську вітчизну від німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни". Решта написів — російською, а також є радянська символіка.
Поясніть, будь ласка, чому такий меморіал і чому така символіка і російська мова поблизу Алеї Слави?
— Це не меморіал, це — пам'ятка. Вона взагалі проблемна. З нею треба буде вирішувати питання не тільки через обговорення з громадськістю. Вона стоїть на обліку як історична пам'ятка, але за переказами старих жителів там поховані не радянські, а розстріляні німецькі солдати.
Торік у нас це питання піднялося щодо надпису, і ми вирішили, що будемо цього року змінювати. Тобто саме написи, а не сам пам'ятник, тому що це пам'ятка — і тут складніша законодавча процедура.
Пам’ятник у Рукшині, де є написи російською мовою. Суспільне Чернівці
— Яким є алгоритм дій, аби все правильно зробити за законодавством, щоб цього пам'ятника, наприклад, просто не було? Тобто це набагато складніше, дорожче?
— Треба на комісії архітектури і історичних пам'яток погодити, і тоді вже змінювати.
Як на мене — я б цей пам'ятник тоді вже повністю зніс і зробив місце, де буде пам'ять тим, хто загинув у Другій світовій війні, і тим, хто загинув у сучасній нашій війні. Понад 300 наших односельчан загинули у Другій світовій, а призвані у 1944-му більше 600, тобто близько 50% не повернулися.
В ідеалі треба переробити цей пам'ятник так, щоб ніякої радянської символіки не було, а стояв або хрест, або Божа Матір — це все-таки християнське село.
Пам’ятник у Рукшині з написами російською мовою. Суспільне Чернівці
— На це будуть виділяти гроші, оголошувати тендер, чи це відбуватиметься силами місцевих?
— Я б хотів, щоб це відбулося силами наших людей, щоб це було з мінімумом витрат, а якщо можливо, то взагалі без витрат.
Алея Слави у Рукшині. Суспільне Чернівці
— 1 квітня над областю зафіксували 11 безпілотників, зокрема, загроза була і для Рукшина. У громаді деякий час не було електропостачання. Наскільки для громади це було відчутно?
— Це не було масштабно і страшно. Відчутно більше те, що жителі були не готові до того, що поблизу нас будуть вибухи. Тому це, звичайно, багато людей перелякало: задимлення, вибухи, кілька шахедів збили, і це дуже добре було видно. А світло і так відключали, тому люди до цього готові.
Багато хто поставив сонячні панелі — не тільки як під зелений тариф, щоб заробляти, а для того, щоб взимку забезпечити опалення і водопостачання. Якщо у перші роки були генератори, то зараз у багатьох сонячні панелі, які забезпечують власне споживання на час відключення.
По навчальних закладах ми забезпечені генераторами. Сільська рада у нас з грудня 2025 року працює повністю в автономному режимі: встановлені сонячні панелі, акумулятори. Забезпечуємо роботу вже без генераторів.
І цього року на Рукшинську школу встановлять сонячні панелі з акумуляторами на орієнтовно 60 кіловат. Вони працюватимуть наступної зими.
Сам проєкт встановлення сонячних панелей ми розробляли десь у 2016–2017 роках з GIZ, міжнародним фондом. Тоді не реалізували, тому що на комунальні установи урядом в Україні заборонили встановлення сонячних панелей. А у зв'язку з війною виявилося, що уряд Литви шукав, як надати допомогу освітнім закладам щодо забезпечення сонячною електроенергією. Виявилося, що в нас такий проєкт є, наш відділ освіти його подав. До нас приїхали, відбувся конкурс. Тепер підрядник, якого оберуть партнери з ЄС, має приїхати і встановити нам ці панелі.
Якщо все буде нормально, до кінця травня проєкт завершимо.
— Як вдалося на сільській раді встановити сонячні панелі?
— Ми зменшили зайві витрати на утримання доріг, обслуговування територій, виставили на аукціон земельні ділянки і збільшили надходження до бюджету.
Коли відбувалися блекаути, сільська рада працювала собі спокійно. Ми завжди були готові надати послуги жителям.
— У чому саме був запит, аби сільська рада могла працювати автономно?
— Ми працювали на двох генераторах, у нас понад 30 компʼютерів. Часто генератори могли давати перепади, нерівномірне постачання, і комп'ютери збивалися, ми не могли надавати послуги.
Бувало таке, що людина приходить по довідку, а їй треба годину чекати. Я розумів, що зима в нас буде непроста — ми прийняли це рішення і реалізували успішно.
ЦНАП у Рукшині. Суспільне Чернівці
— Наскільки масштабними були пошкодження на території громади внаслідок атаки РФ 1 квітня?
— На території громади пошкоджень взагалі не було. У зв'язку з пошкодженнями у Хотинській громаді в нас вимкнули електроенергію, над нами працювало ППО.
— Яка ситуація з укриттями у громаді?
— Нових укриттів не будували, але кожен навчальний заклад має укриття. Дитячий садок має договір із сусіднім приміщенням. У нас була перевірка — приїжджала Уповноважена з прав людини та здійснювала моніторинг по всіх навчальних закладах. Деякі зауваження, звичайно, є, бо не всі приміщення нові — це старі підвали, які були, але вони облаштовані відповідно до санітарних норм.
— Які були зауваження під час моніторингу?
— Якихось особливих не було. Якраз усе відбувалося на їхніх очах — була тривога, переміщення людей, захід для цілого району в нашій школі. Дітей відвели в укриття. У письмовій формі зауваження ще будуть — якщо будуть, ми їх усунемо.
Одне укриття нам треба освіжити фарбою — ми вже все закупили. Косметичні ремонти зробили. Якщо покращувати за сучасними вимогами — це окремо санвузли, вентиляція, і це те, що є дороговартісним.
— Наразі у бюджеті громади на це немає достатньо грошей?
— Укриття, якщо будувати сучасне, — це близько 20 мільйонів гривень.
— Якою є ситуація з навчальними закладами у громаді?
— Ми ухвалили дуже непопулярні рішення — закрили вже три школи з 2015 року. Рашківська школа, де у нас було менше ніж 30 дітей, близько 20 вчителів і технічного персоналу. За законом має бути 45 дітей, щоб отримати субвенцію. Немає грошей, щоб утримувати цю школу далі з місцевого бюджету.
У Пригородку школа, то там буде 45 дітей, і ми будемо отримувати гроші з державного бюджету на вчителів, а комунальні платежі, технічний персонал — це на нашому бюджеті. Ми не плануємо її закривати. Там, де була можливість утримувати школу за наявної кількості дітей, — ми її залишили.
Але там, де немає дітей, я не бачу причини утримувати заклад. Це катастрофа, яка у всіх сільських регіонах. Якщо у 2015–2017 роках у нас народилося більше 100 дітей на громаду, то станом на 2027-й рік у нас записали у перший клас 26 дітей — і не факт, що ці діти підуть до нас у школу: вони зареєстровані, але не всі проживають у громаді. У 2025 році на шість сіл народилося, якщо я не помиляюся, 35 дітей — це один клас.
— В яких населених пунктах громади є школи?
— У Чепоносах, Пригородку і Рукшині. Тільки в Рукшині — з 1 по 11 клас. У інших — з 1 по 9 клас. І тепер ми очікуємо рішення уряду, що в нас буде з 10–11 класами в межах реформи Нової української школи. Рішення не прийняли ще, і ми не знаємо, чи в нас буде старша школа, чи тільки гімназія, а не ліцей.
— Тоді потенційно діти, які хотітимуть продовжити навчання у 10–12 класах, будуть їхати в інші громади?
— Так.
Рукшинська школа. Суспільне Чернівці
— А яка ситуація з садочками?
— Садочки зараз у Рукшині, Чепоносах, Пригородку і Рашкові.
— Наскільки вигідно утримувати такі садочки?
— Тут взагалі не стоїть питання, вигідно чи невигідно. Ми маємо надати можливість батькам відвести дитину в садок, де вона пройде соціалізацію і підготовку до школи.
— Однією з ваших сусідніх громад є Недобоївська, там розвинуте садівництво і вирощують яблука. Яка ситуація у вашій громаді, враховуючи, що ви розташовані неподалік?
— Приблизно такою самою, але у них є виробництво — переробка, виготовлення соку. У нас здебільшого це вирощування, зберігання і продаж. Майже кожна сім'я має сад. У когось це 20 гектарів, у когось гектар, у когось 20 соток, а у когось — 50 гектарів.
— Але якщо порівнювати Рукшинську громаду з Недобоївською, то іноді виникає відчуття, що Недобоївська у плані садівництва трохи більш розвинена. Чи це так?
— Це залежить від того, хто на що орієнтується — це ж бізнес. Хочу, щоб у нас була долучена переробка — це додана вартість, додаткові податки нам надходитимуть, залучення місцевих жителів до роботи, робочі місця.
Але треба розуміти, що у Недобоївській громаді населення до війни було 12 тисяч, у нас — сім. Майже у два рази більша громада. Далі — Недобоївська громада розташована на міжнародній трасі, і склади будували вздовж траси, яку побудувала держава.
Нам це ще треба добудовувати. Підприємці платять, щоб ми хоч якось дорогу утримували.
Те, що далі від міжнародних доріг, "вмирає", якщо держава не буде спрямовувати підтримку на громади… Також у нас є туристичний потенціал: є Дністер, течія до Рашкова, можна організовувати спуск, люди приїжджають на риболовлю. Але не буде доріг — сюди ніхто не приїде, і тут ніхто нічого вкладати не буде.
Церква у Рукшині. Суспільне Чернівці
— Ваша громада — одна з найменших в області й утворилася в 2015 році. Чи виправданою, на вашу думку, була реформа децентралізації?
— На той час — так, тому що ми всі послуги наблизили до людей: зробили ремонти по всіх навчальних закладах, по амбулаторіях, по фельдшерсько-акушерських пунктах, щоб людина прийшла і було видно, що тут можна отримати нормальну послугу в нормальних умовах.
Написали стратегію, зробили планування територій, щоб розуміти, які ресурси маємо і куди рухатися.
— Чи виграла ваша громада від децентралізації?
— Якщо громади об'єдналися перед війною, то вони небагато скористалися державними субвенціями. А ті громади, які об'єдналися з 2015 року, вони виграли, бо були державні субвенції і можна було багато реалізувати проєктів.
— Наразі найспроможнішими громадами є міські. На вашу думку, чи можливо сільську громаду зробити спроможною і прогресивною?
— Можна, це залежить від географічного розташування громади, і тут більше про жителів, які бажають змінити свою громаду. Найцінніше, що є в громадах, — це людський потенціал.
— Чи є якась сільська громада, на яку ви рівняєтеся?
— Я б не сказав, що поставив собі орієнтир. Намагаюся переймати досвід від різних громад, тому що кожна йде своїм шляхом і є дуже цікаві проєкти. Наші сусіди Недобоївці — цікаво дивитися, як вони розвиваються.
Але я спілкуюся і з волинянами, і з івано-франківцями. Кожна громада унікальна за своїм розташуванням, потенціалом і людськими ресурсами.
Рукшин. Суспільне Чернівці
— Ви — голова громади, який служив у 2014–2015 роках і повернувся до фронту у перший день повномасштабного вторгнення. Нещодавно ви звільнилися зі служби і повернулися до своїх обов'язків голови громади. Розкажіть про ваш шлях у війську.
— 2022–2025 роки я служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс". Мій основний бойовий шлях минув у 109-му батальйоні, який розташований поблизу Франківська. Майже рік я був на лікуванні, а потім ще працював безпосередньо в бригаді. Спочатку Київщина, а потім у травні зайшли на схід. Під Бахмутом перші бойові дії у нас почалися. І так весь час у Донецькій області — Сіверськ, Бахмут, Часів Яр.
