Офіційно це місце обабіч центральної площі селища Романів ще ніяк не назвали. Але у народі кажуть здебільшого про Алею героїв.
Дехто називає комплекс із сімнадцяти модулів з портретами загиблих воїнів ЗСУ Алеєю слави. Насправді це Алея героїв-патріотів, це пам’ятник звитяги, самопожертви і відваги. Слід віддати належне задуму і його практичному втіленню у життя – комплекс, який встановлено на честь загиблих у ході російсько-української війни жителів, які народилися та жили на Романівщині, відповідає більшості вимог меморіалізації пам’яті тих, хто віддав життя за Україну. Слід наголосити, що просторове розміщення Алеї героїв дуже гармонійно вписалося в архітектурний комплекс розміщених навколо головного майдану Романова приміщень та будівель. А, наприклад, процес озеленення або ж конкретно предметного впорядкування дизайну території навколо адміністративного приміщення Романівської селищної ради відтепер мусить бути узгодженим із розміщеною тут Алеєю героїв.
Тепер про аргументи, які лунали напередодні встановлення модулів із портретами загиблих на війні романівчан. Хтось казав, що поряд із Алеєю героїв, якщо така з’явиться обабіч центральної площі селища, вже давно розміщений Будинок культури, де зазвичай проходять заходи святково-фестивального, а іноді й суто карнавального звучання. Мовляв, не зовсім правильний, а можливо, й дещо брутальний вигляд матимуть ситуації, коли поряд із символом мужності, звитяги та скорботи лунатиме розважальна музика, а веселощі та ігрища, якими зазвичай супроводжуються всілякі народні гуляння, по сусідству із Алеєю героїв матимуть цинічний вигляд і як знущання над пам’яттю героїв. Можливо, й так, але Будинок культури – це все ж таки приміщення, в якому, як у житті, цілком органічно поєднуються як сумні чи то навіть трагічні мотиви, так і події оптимістично-мажорного звучання. Ну а щодо організації на центральній площі Романова колись звичних Дня селища чи передвиборних виступів заїжджих зірок із встановленням грандіозних помостів та сцени, то, можливо, війна і певні життєві потрясіння та події так званого геополітичного масштабу спонукатимуть нас до дещо інших форматів відпочинку, розваг і дозвілля. Зрештою, якщо гуляти комусь вже сильно закортить, то у перспективі найближчого десятилітнього майбуття це можна буде робити десь в іншому місці, яких у Романові ще вдосталь. А щодо Алеї героїв, то, можливо, у трохи віддаленішому майбутньому прийдуть часи дещо кращого, зручнішого чи навіть затишнішого місця розташування комплексу, меморіалу, своєрідного пантеону слави на честь загиблих земляків. На жаль, в умовах війни, коли загибель людини, а тим паче – воїна-захисника і визволителя України перетворилося для суспільства у жахливо-буденну новину, усвідомлення величі подвигу, який вчинили наші загиблі земляки, ще сповна не відбулося. Хоча є надія і сподівання, що це обов’язково буде. Що пам’ятники і меморіали із портретами та прізвищами наших герої-земляків стануть для кожного із нас і для громади в цілому святинею. Так має бути і так буде!
Відео дня
А сьогодні кожен житель Романова, Романівської селищної ради, який опинився у Романові з будь-якої нагоди, зрештою – кожен гість нашого селища зможе побачити, ознайомитися із тими, хто віддав своє життя за нашу свободу, незалежність і право жити у власному домі за власними правилами і звичаями. Тут, біля портретів наших героїв-земляків, можна і треба зупинитися. Тут є над чим подумати, є кому вклонитися і є кому бути вдячним. Нашим героям-землякам, які полягли за волю і незалежність нашого краю, за славу України.
