За інформацією: Суспільне Вінниця.
Алея слави у Пеньківці. Суспільне Вінниця
У Пеньківці Турбівської громади, що на Вінниччині, 12 жовтня на честь дев'яти полеглих захисників відкрили Алею Слави. На кожному стенді — фотографія загиблого воїна та коротка інформація про нього.
Алею відкрили у пам'ять про Сергія Гаврищука, Олександра Жолукевського, Сергія Бойка, Максима Толмачьова, Артура Манзата, Андрія Кобця, Петра Мазуренка, Богдана Кривенка, Миколи Ісаєва.
Алея слави у Пеньківці. Суспільне Вінниця
Мати загиблого 21-річного Сергія Гаврищука — Тетяна — розповіла нам, що її син загинув три року тому, а вона досі його чекає та пише йому повідомлення.
Сергій народився 2000 в Пеньківці, навчався в Козинецькій школі. Потім закінчив Зозівський аграрний ліцей, здобув фах майстра холодильних установок, електрика. Захоплювався спортом, особливо футболом.
Стенд, присвячений Сергію Гаврищуку. Суспільне Вінниця
В 2019 Сергій був призваний на військову строкову службу. Служив у Нацгвардії в місті Енергодарі Запорізької області. В 2020 році підписав контракт і вирушив на схід боронити Україну.
Алея слави у Пеньківці. Суспільне Вінниця
Після повномасштабного вторгнення російських військ бійця призвали до лав 14 ОМБР. Він був бойовим медиком взводу, мав псевдо "Сєрий", "Малий". Військовий виконував бойові завдання в Миколаївській, Запорізькій та Донецькій областях. Брав участь також в деокупації Харківської області.
Загинув захисник 31 жовтня 2022 біля села Орлянка Куп'янського району на Харківщині. Сергій отримав смертельні поранення від пострілу російського танка.
"Життя закінчується в той момент, коли дитина загинула, але життя продовжується заради пам'яті. Коли тобі син телефонує через троє-п'ять діб, коли не зміг вийти на зв'язок, коли він тебе вітає з Днем матері і каже: "Мамусю, я тобі дякую за життя, ти найкраща мама в світі, я тобі дякую за виховання"… Тебе біль розриває серце. Тепер цей біль кожного дня, кожного ранку, кожного вечора і кожної ночі", — розповіла Тетяна Гаврищук.
Стенд, присвячений Олександру Жолукевському. Суспільне Вінниця
Оля Жолукевська, донька полеглого Олександра Жолукевського, розповіла, що її батько народився у Жмеринці у 1981 році. Дитинство провів у Вінниці. Навчався в 12 школі, потім в інструментальному училищі. Працював електромонтером, відтак — у Польщі.
Як почалося повномасштабне вторгнення, Олександр відразу повернувся в Україну і 27 лютого 2022 пішов добровольцем на війну. На навчанні його навчали снайперської діяльності. Мав псевдо "Бамбей".
"15 травня його бригаду направили до Ізюму. 20 травня він пішов на перше своє завдання, виконавши завдання, повертаючись назад, підірвався на міні. Загинув в селі Піскувате Ізюмського району", — сказала Ольга Жолукевська.
Алея слави у Пеньківці. Суспільне Вінниця
Поховали захисника у Козинцях.
Десятий стенд згодом відкриють на честь полеглого Валерія Мороза. У Пеньківку його родина переїхала з Дніпропетровщини. Мати Алла Демідова розповіла Суспільному, що син добровільно пішов захищати Україну у лютому 2022. Спершу був у піхоті, звільняв Миколаївську і Херсонську області. В Херсонській отримав поранення.
"Після поранення він знов долучився до своїх побратимів. Був Соледар. Після Соледара він учився на оператора безпілотних авіаційних комплексів. Після навчання приєднався до 82 окремої десантно-штурмової бригади. Ця бригада йшла в контрнаступ на Запорізькому напрямку. Це було 2023 року, літо. Там, в Роботиному, він був поранений вдруге. Був госпіталь в Хмельницькому. Після реабілітації він знов приєднується до своїх побратимів", — розповіла Алла Демідова.
Стенд, присвячений Максиму Толмачьову. Суспільне Вінниця
У серпні 2024 року бригада Валерія пішла в контрнаступ на Курщині РФ. В листопаді 2024 року бійця нагороджують орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 2 лютого 2025 року захисника загинув у місті Суджі РФ. Поховали його в Одесі на військову кладовищу. У бійця залишилися дружина та двоє синів.
