За інформацією: Суспільне Вінниця.
Полеглі захисники України — Віталій Чернюк, Максим Садич та Олександр Лесь. Вінницька міська рада
19 січня у Вінницькій громаді попрощалися з трьома захисниками України — Віталієм Чернюком, Максимом Садичем та Олександром Лесем. Військових поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Про це повідомили на сайті вінницької міської ради.
Максим Садич
Максим Миколайович Садич народився 16 серпня 2000 року у Вінниці. Навчався у Вінницькому гуманітарному ліцеї №1 імені М.І. Пирогова. Відвідував танцювальний гурток "Грація", баскетбольну та волейбольну секції, вивчав англійську та німецьку мови.
Згодом вступив до Вінницького національного аграрного університету на факультет менеджменту і права. Здобув освітній рівень магістра. Також навчався на військовій кафедрі аграрного університету.
Коли захисник навчався на магістратурі, почалося повномасштабне вторгнення. У перший день, 24 лютого 2022 року, хлопець пішов на службу молодшим лейтенантом. Служив у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де згодом отримав звання старшого лейтенанта.
"Син пішов добровольцем у перший же день повномасштабної війни. Любив свою батьківщину і вважав своїм обов’язком стати на її захист", – сказала мати полеглого воїна.
Максим Садич брав участь у боях на Донеччині, Харківщині, Київщині. Останній бій прийняв 15 січня 2025 року у селі Приліпки Чугуївського району на Харківщині. Під час бойового завдання оборонець отримав вибухове поранення.
Без сина залишились мати, яка працює вчителем у гімназії №1, та батько – теж військовий, який несе службу на Херсонщині.
Олександр Лесь
Олександр Вікторович Лесь народився 5 лютого 1986 року у Вінниці. Навчався у школі №35, згодом вступив до училища №19, де опанував фах автослюсаря. Згодом вступив до технічного коледжу, навчався за спеціальністю "Економіка підприємства".
З 2013 року Олександр Вікторович працював електромонтажником кабельних мереж на підприємстві «Вінницькі міські електромережі».
"Як електромонтер із ремонту та монтажу кабельних ліній, він сумлінно виконував свої професійні обов’язки з 2013 року, залишаючи за собою 12 років бездоганної роботи. Його золоті руки та глибокі знання завжди були надійною опорою для колег", – розповіли про нього на підприємстві.
У травні 2022 року Олександр Вікторович пішов на службу. Був мобілізований та служив спочатку у Повітряних Силах, а згодом у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
Служив піхотинцем на Харківщині. 10 січня 2025 року Олександр разом із побратимами виконував бойове завдання. Група військових потрапила під дронову атаку. Олександр отримав осколкове поранення та був госпіталізований. Врятувати оборонця не вдалося. Його серце перестало битися 14 січня. У воїна залишився 11-річний син.
Віталій Чернюк
Віталій Васильович Чернюк народився 16 жовтня 1980 року у Вінниці. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до технікуму, служив в армії.
Віталій Чернюк був професійним спортсменом, членом Федерації дзюдо України. Неодноразовий учасник та чемпіон всеукраїнських, міжнародних змагань з дзюдо.
"Віталій мав цікаве та насичене життя. Змінив багато професій, займався спортом. Працював будівельником, мав власну справу. Був непересічною людиною", – розповіли рідні захисника.
У вересні 2022 року пішов на службу добровольцем. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти, був командиром саперного взводу. Виконував бойові завдання на Донеччині. На фронті отримав контузію, ускладнення через пневмонію.
Довгий час лікувався в госпіталях, помер 10 грудня 2024 року. У Віталія залишилось двоє дітей та брат.
