Українці реагують на Загальнонаціональну хвилину мовчання в пам’ять українських воїнів, 1 жовтня 2023 року. Фото: AP
Песимізм щодо перспектив швидкої перемоги у протистоянні Росії зростає, а дух, який панував у перші дні війни, починає згасати, свідчать опитування.
Про це пише газета The New York Times.
Видання зазначає, що українська армія застрягла в окопах уздовж лінії фронту, і відчувається, що зброя від союзників надійшла надто пізно, а тепер й почне скорочуватися. Дивлячись на це, українці все більш песимістично дивляться на перспективи швидкої перемоги, свідчать опитування та інтерв’ю.
"Переважна більшість українців залишаються непокірними, підтримують президента Володимира Зеленського та вірять своїм військовим. Дух, який спонукав українських барменів, водіїв вантажівок і викладачів університетів йти на службу в армію після російського вторгнення в лютому 2022 року, досі помітний щодня. Але нещодавні опитування показали, що за кількома показниками воно згасло", — пише газета.
Журналісти поспілкувалися з рядовими українцями та побачили, що українська та нація готується з "тверезим усвідомленням" до життя у постійній війні. Видання зазначає, що це не можна сприймати як розмахування білим прапором, адже переважна більшість українців і надалі не готова підкоритися Росії.
Численні опитування показують, що українці втрачають довіру до державних інституцій, яка була максимальною минулої зими напередодні очікуваного контрнаступу. Втому від війни журналістам передає Андрій Ткачик – голова села Тухля, що на заході України.
"Хлопці, які знаходяться на фронті, втомлені фізично та психологічно. Дуже втомлені. Ця війна триватиме довго. Розчарування зростає. У кожному селі є могили. Ситуація погана", — сказав він, додавши, що є відчуття, ніби на фронті гинуть переважно бідні, сільські хлопці, а багатші городяни знаходять способи уникнути призову.
Директор Київського інституту соціології Антон Грушецький констатував, що люди стають песимістами, адже вони хочуть жити в безпеці, але не бачать перспектив. За його словами, почуття незахищеності змушує українців шукати когось винного, і саме тому падає довіра до державних інституцій.
