З двома захисниками, яких вважали зниклими безвісти, попрощалися на Чернігівщині

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині: Олександр Комар та Юрій Горбонос. Бахмацька міська рада / Пресслужба Борзнянської територіальної громади

На Чернігівщині 13 квітня в останню путь провели двох захисників, яких вважали безвісти зниклими, — Юрія Горбоноса та Олександра Комара.

Про це повідомили у Борзнянській та Бахмацькій міських радах.

Юрій Вікторович Горбонос народився 9 лютого 1993 року в Борзні. Закінчив 11 класів Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 2010 році, продовжив навчання в Сосницькому професійному аграрному ліцеї.

Юрій Горбонос. Пресслужба Борзнянської територіальної громади

З 2011 до 2012 року проходив строкову службу в лавах Збройних сил України.

"Вільний час Юрій любив проводити на природі, зокрема захоплювався риболовлею", — згадують про нього у громаді.

У 2014–2015 роках Юрій був учасником антитерористичної операції.

З початком повномасштабної війни, у 2023 році, Юрія мобілізували.

Загинув боєць 14 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання. Весь цей час його вважали зниклим безвісти. Днями ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі бійця.

Поховали Юрія Горобоноса у Борзні.

У нього залишилися дружина, малолітня донька, батьки та брат.

Олександр Миколайович Комар народився 10 грудня 1988 року в місті Бахмач. У 1990 році разом із родиною переїхав до села Орлик Полтавської області, де минули його дитячі роки. У 2006 році закінчив Орликівську загальноосвітню школу. Згодом родина переїхала до села Тиниці на Бахмаччині.

Олександр Комар. Бахмацька міська рада

У 2007–2008 роках Олександр проходив строкову військову службу, де здобув спеціальність навідника оператора бойових машин піхоти. Після служби працював на різних роботах у Києві та Бахмачі, останнім місцем роботи було ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАЛКЕР»" у рідному місті.

У 2016 році створив сім’ю. Подружжя виховувало двох дітей. У 2018 році проходив навчальні військові збори.

6 вересня 2022 року його мобілізували до лав ЗСУ. Воював на посаді навідника кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Проходив військове навчання за кордоном, зокрема в Німеччині. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках.

3 липня 2024 року під час російського обстрілу на Донеччині Олександр перестав виходити на зв’язок. Упродовж тривалого часу його вважали зниклим безвісти. Лише 3 квітня 2026 року офіційно підтвердилася його загибель.

Поховали бійця на кладовищі у селі Тиниця.

10–13 квітня у Бахмацькій громаді оголосили Дні жалоби.

Читати ще

Читати ще

Колишній полонений Сергій Баранюк власноруч зняв свій портрет із «Банера Надії» у Прилуках на Чернігівщині

Читати ще

У Носівці на Чернігівщині попрощалися з захисником України Олександром Галаганом

Новости Украины