Фото: архів «КП»
Українське зерно стало справжнім « зерном розбрату » у відносинах між Україною та Польщею. Якщо донедавна події можна було назвати млявими, то в останні два тижні Київ і Варшава «обмінювалися люб’язностями» зі стрімкою швидкістю. У результаті Київ поскаржився до СОТ, пригрозив накласти ембарго на імпорт польських яблук, капусти, помідорів та цибулі, чим викликав невдоволення не лише польської сторони, а й українських споживачів усередині країни. За останні півтора року ми всі могли переконатися, наскільки недружніми можуть бути цінники, і багато хто впевнений: якби не польські овочі-фрукти, все було б ще гірше.
А поки Польща та Україна перебувають у пошуках компромісу, KP.UA обговорила з експертами, наскільки доцільно сьогодні відмовлятися від польської продукції та чи не призведе відмова від польського імпорту до злету цін?
Шантаж та непрофесіоналізм
Про те, що Україна подала позови проти Польщі, Словаччини та Угорщини у Світову організацію торгівлі, стало відомо минулого тижня.
— Для нас важливо довести, що окремі держави-члени не можуть забороняти імпорт українських товарів. Тому ми подаємо проти них позови до СОТ. У той же час ми сподіваємося, що ці держави знімуть свої обмеження, і нам не доведеться довго з’ясовувати відносини в судах, — заявила міністр економіки України Юлія Свириденко.
Пізніше заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Качка повідомив, що найближчими днями Україна введе ембарго на цибулю, томати, капусту та яблука. За словами чиновника, після п’яти місяців переговорів Україна втратила надію на вирішення цього питання, до того ж Польща поширила заборону на додаткові продукти – борошно та крупи.
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що вся ця історія з ембарго була просто хитрим шантажем, і він спрацював.
— Загалом дана ситуація показала, як потрібно поводитися, коли Україну приймуть до ЄС, — зазначив Охріменко в бесіді з KP.UA. — У ЄС поважають лише сильних, тому треба поводитися наполегливо і не поступатися своїми економічними інтересами. І, як показує практика, залякування та шантаж нерідко дають більший ефект, ніж просто звичайні переговори, де намагаються ввічливо донести, що не треба порушувати правила. Україна показала, що не поступатиметься, навіть якщо йдеться про відносини із союзником.
Водночас інші експерти впевнені, що в цьому рішенні українських чиновників простежується не так здоровий глузд, як емоції та непрофесіоналізм.
Аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ вважає позов до арбітражу СОТ на Польщу, Угорщину та Словаччину, м’яко кажучи, недалекоглядним. Мало того що вся ця ситуація на руку проросійським силам, так ще, каже експерт, і перспективи багаторічного арбітражу при СОТ дуже туманні.
— Цілком у дусі наших чиновників замість простого введення мит на широку лінійку польських товарів обрати довготривалий суд: відрядження за кордон, витрати на юристів і, звичайно, премії, — каже експерт. – Традиційна імітація бурхливої діяльності, можна сказати, «ІБД Качки».
Ембарго проти мит
Про необхідність запровадження мит на польські товари Олексій Кущ каже не перший місяць. Причому, зазначає експерт, насамперед наших виробників можна було б підтримати митом на польську свинину, молоко, сири, ковбаси.
– Українські підприємства працюють в умовах дефіциту електроенергії, трудових ресурсів, постійних обстрілів. Тому митами можна було б одночасно вирівняти умови конкуренції і відповісти митами на блокаду, — каже Олексій Кущ. — Складається враження, що ми намагалися дати потужну відповідь полякам, та таку могутню, щоб вони не помітили і не образилися. Але вони помітили та образилися. І в результаті замість зрозумілої системи мит на польські товари вирішили «зробити голосно» для внутрішнього споживача інформації та непомітно для зовнішнього. А вийшло все навпаки.
Бізнесмен і блогер Олександр Деркач радить українським політикам зайти до будь-якого європейського супермаркету – польського, чеського, угорського чи словацького — і подивитися, як часто там продаються немісцеві продукти. Їх практично немає, при тому, що все це країни ЄС і мають вільний ринок. А потім можна зайти до будь-якого українського супермаркету та подивитися на пропозицію французьких сирів та ковбас, іспанських хамонів, італійських вин.
«Коли держава витрачає на підтримку фермерів мільярди, вона все робитиме, щоб продавалося своє, а не чуже, — пише бізнесмен на своїй сторінці в соцмережі. — Здогадайтеся з одного разу, якою буде реакція, коли хтось прийде зі своїм товаром на цей ринок і почне там демпінгувати. Скільки він продемпінгує? Місяць чи два? За умови, що йому вдасться туди зайти. Це тільки у нас можна роками не помічати демпінгову польську молочку на сотні мільйонів доларів на рік на полицях магазинів. А потім якимось дивом за один день прозріти у питанні зерна. Причому йдеться про тих самих конкретних людей на їхніх конкретних посадах. Підтримка внутрішнього виробника, підтримка власної економіки для кожного європейського політика – це не питання виборів. Це головне питання, довкола якого крутиться все».
Експерт упевнений: українським чиновникам треба починати не із захисту нашого виробника на чужих полицях, а із захисту нашого виробника на наших полицях. Це зробити простіше, і результат буде швидшим і кращим.
«Зростання цін не буде»
Після новин про можливу заборону польських продуктів соцмережі почали потихеньку нити в дусі «ми всі помремо з голоду». Багато хто вважає, що минулої зими від різкого злету цін нас врятував лише польський імпорт. Економіст Владислав Банков погоджується: запровадження ембарго означає суцільні мінуси для мільйонів споживачів (зростання цін та зниження якості товару) та вигоду для невеликої кількості виробників.
Водночас Олександр Охріменко вважає, навіть якщо Україна і запровадить заборону на польські продукти, до зростання цін це не призведе, оскільки постачання продуктів із Польщі невелике.
Експерт Світового Банку Оксана Руженкова закликає всіх заспокоїтися та нагадує: до введення ембарго на польські овочі та фрукти дуже далеко. Але навіть якщо Україна запровадить цю малоймовірну заборону, український споживач точно не постраждає.
Насамперед, зазначає експерт СБ, у нас цього року чудовий урожай і цибулі, і капусти, та й з яблуками все гаразд. Через високі ціни в 2022-му в овочевий сегмент зайшло багато новачків, які поки що не встигли досконало освоїти технології вирощування, зокрема, з акцентом на зберіганні. У зв’язку з цим овочі, швидше за все, підгниватимуть, і, цілком імовірно, до березня ситуація буде не дуже оптимістичною. Але навіть якщо запаси цибулі з капустою на початок весни підведуть, українські ритейлери закуплять цю продукцію у Балканських країнах. А яблука можна імпортувати із Молдови, яка скаржиться на втрату російського ринку.
Оптимальним рішенням Оксана Руженкова вважає активізацію роботи українських трейдерів в Україні.
— Упевнена, що вони змогли б знайти дорогу до середніх і дрібних фермерів і сформувати необхідні супермаркетам партії, — вважає експерт СБ. — Це складніше, ніж скупити польський опт, але в умовах війни це був би патріотичний вчинок.
