За інформацією: Суспільне Вінниця.
Бойовий медик на псевдо «Святий». 59 окрема штурмова бригада безпілотних систем ім. Якова Гандзюка
Найважче — це коли ти вночі забираєш на евакуацію тих хлопців, з якими вдень знайомився і дізнавався про їхнє життя. Так говорить бойовий медик на псевдо "Святий" з вінницької 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем ім. Якова Гандзюка. До лав оборонців чоловік приєднався на початку 2022.
Історію медика опублікували на Facebook-сторінці бригади.
"Святий" родом із Дніпра. Він розповів, що після повномасштабного вторгнення вивіз з міста родину. А вже 5 березня пішов до ТЦК. Чоловік починав з державної спеціальної служби транспорту, служив на Харківщині. Паралельно його відправили на медичні курси у Чернігів.
"Було важко запам’ятати та назви препаратів, і їх призначення. Але нічого — розібрався. 59 бригаді потрібні були медики. Мене і зарахували. Працював на "еваку" з людиною, яка дала мені позивний. Він ділився досвідом, але багато чого не встиг. "Горинич" помер через кілька тижнів після знайомства: відірвався тромб на чергуванні", — розповів бойовий медик.
За його словами, військова медицина — це чіткий алгоритм дій, спрямований на швидку стабілізацію стану пораненого.
"Найважче — це коли ти вночі забираєш на "евак" тих хлопців, з якими вдень знайомився і дізнавався про їхнє життя. Загиблі хлопці мені не сняться. Але коли лягаю спати — стоять перед очима".
"Святий" розповів: аби людина не втратила кінцівку, турнікет в середньому має бути накладений дві години.
"В окремих щасливих випадках кінцівка зберігається і після "шестигодинного" турнікету. Залежить від фізичного стану людини й температури повітря. Пригадую хлопця років 30. "Опустіть турнікети", — каже. А ти дивишся і розумієш — колапс. "Розбиті" обидві руки в районі передпліччя. Житиме, але чекає ампутація обох кінцівок".
Найбільший страх для бойового медика — це коли російські військові "сиплють" КАБами.
"Був випадок у Дніпрі. Приїхав туди за "волонтеркою". Побачив однокласника, який "бухнувся" на коліна і заволав: "Слава Герою!". Тверезий. Зніяковів. "Встань, люди дивляться". "Нехай дивляться". Розцінив його вигук, як звернення до всіх воїнів — не тільки до мене", — розповів чоловік.
За його словами, головне бажання — щоб війна не торкнулася трьох його доньок, коли вони стануть дорослими. Її ж характеризує одним словом — катастрофа.
