За інформацією: Суспільне Вінниця.
Полеглий боєць підрозділу охорони бригади транспортної авіації імені Героя України Дмитра Майбороди Сергій Сергійович Ажнакін. Бригада транспортної авіації імені Героя України Дмитра Майбороди
"Його оптимізм та посмішка вселяли віру в серця побратимів", — саме так відгукується про полеглого бійця підрозділу охорони Сергія Сергійовича Ажнакіна на псевдо "Доктор" його командир.
Сьогодні, 29 березня, йому мало б виповнитися 34 роки. Про це Суспільному розповіли у 456 бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Повітряних Сил ЗСУ, де служив захисник.
Сергій Сергійович Ажнакін народився 29 березня 1992 року в селі Вознесенське, що у Золотоніському районі Черкаської області. У сільській родині робітників хлопець виховувався поруч із сестрою Іриною.
Як розповідає мама Сергія — Раїса Володимирівна, він ріс допитливим та наполегливим хлопчиком, ще в дитячі роки став для них з чоловіком справжньою опорою і підтримкою. Мав багато друзів, любив жваві ігри, природу, особливо цікавими для нього були зимові види розваг: лижі, сани та ковзани.
Після закінчення місцевої школи вступив на навчання до Черкаського професійного ліцею №17. У 2010 році закінчив навчальний заклад та здобув фах “зварювальника”. Певний час працював у рідному селі. Згодом захисник покохав дівчину Наталю із сусіднього села, з якою разом жили і працювали у Києві.
"Мрійник по життю, який ніколи не прагнув до ідеалу, завжди отримував похвалу від керівництва на роботі. Усе в нього виходило якнайкраще. Його дуже цінували та поважали товариші. Він був вельми щедрим у мене: останнє віддасть, але поділиться. А друзів мав дуже багато, ми з батьком ніколи дома не могли його застати”, – сказала матір Сергія про той період його життя.
Перші свої завдання на військовій службі Сергій Ажнакін почав виконувати в рядах тероборони рідного краю після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Після цього на певний час повернувся до праці за фахом. А в червні 2023 року розпочав службу в ЗСУ, був призначений на посаду кулеметника підрозділу охорони 456 бригади транспортної авіації Повітряних Сил.
“Побратими в мене чудові і командири досвідчені. Мамо, все добре, не переймайся, ми сильні, ми ж українці!” – розповідав Сергій матері.
Чоловік розумівся у медицині, за що отримав від побратимів псевдо “Доктор”. А пізніше прийняв рішення у складі підрозділу вирушити у відрядження до зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України.
“Сергій Ажнакін розумів мене з півслова. Я впевнено можу сказати, що я міг запросто покластися на нього в будь-якій справі. Його оптимізм та посмішка вселяли віру в серця побратимів. До того ж він непогано тямив у різних видах зброї”, – розповів командир роти Ростислав.
Солдат Сергій Ажнакін у жовтні 2023 року вже виконував бойові завдання в складі підрозділу на Півдні України. Тоді українські захисники змогли прорватися до лівого берегу Дніпра та облаштувати позиції. Такий хід, як розповіли у бригаді, був спрямований для організації плацдарму в тій місцевості, а в подальшому – для контрнаступу українських Сил оборони.
В той час Сергій Ажнакін втратив близького друга та свого командира відділення Тараса.
"Самому ж Сергієві пощастило залишитися живим, а російська куля з його каски залишилася при ньому на згадку. 12 грудня 2023 року солдат Сергій Ажнакін разом із побратимами прикривали відхід поранених для евакуації. Це мало бути останнім завданням на цьому бойовому чергуванні. Але в фатальну мить ворог почав застосовувати усе наявне озброєння і з надмірною жорстокістю здійснив масований обстріл позицій українських захисників", — розповіли у бригаді.
Сергій Сергійович Ажнакін отримав тяжкі травми несумісні з життям. Із ним попрощалися 17 грудня 2023 року в рідному селі Вознесенське.
"Пізніше побратими загиблого Сергія розповіли, що відмовляли його йти на те бойове чергування, яке стало таким трагічним для нього. Але він відповів: “Ні, я піду мститися за свого командира, я все одно їм помщуся", — повідомили в бригаді.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, указом президента України №6/2024 від 8 січня 2024 року, солдат Сергій Ажнакін посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
