За інформацією: Суспільне Чернівці.
Подружжя Солдатихінів разом з молодшим сином. Фото з архіву сім’ї.
Андрій Солдатихін з Бахмута понад рік тому евакуював сім'ю до Чернівецької області. Тут чоловіка мобілізували до Збройних сил. Попри проблеми зі здоров'ям Андрій хотів захищати рідне місто. Дружина військового Анастасія каже, боєць виконував завдання у місцях, де вони раніше разом гуляли.
Подружжя планувало повернутися у Бахмут після перемоги й допомагати відбудовувати місто. Однак у вересні Андрій загинув внаслідок артилерійського обстрілу, його поховали у селі Товтри на Буковині. Суспільне Чернівці ділиться спогадами про загиблого бійця.
"Казав, що хоче захищати Бахмут"
Сім'я Солдатихіних переїхала до Чернівецької області понад рік тому. Анастасія розповідає, попри те, що після початку повномасштабного вторгнення поблизу Бахмута постійно була лінія фронту, самі евакуювалися не одразу – на Буковину виїхали лише двоє їхніх синів, бо заклад, де навчався старший хлопець, "переїхав" до Чернівців.
У Бахмуті Андрій Солдатихін продовжував працювати охоронцем у магазині поблизу дому. Також подружжя волонтерило та допомагало людям з продуктами. Коли російська армія почала обстрілювати Бахмут, подружжя також виїхало. Зупинилися у селі Товтри на Буковині.
Анастасія каже, що у своїх спогадах пам'ятатиме Бахмут яскравим та мирним містом, в якому разом з чоловіком щотижня ходили у кінотеатр та їли морозиво у парку. На Буковині родина отримала статус вимушених переселенців, а Андрій став на облік у центрі комплектування.
"Йому там дали повістку й він пройшов медогляд. Андрій мав проблеми зі здоров'ям, але служити пішов. Спочатку його розподілили у Київ. Він завжди телефонував й казав, що хоче потрапити у Бахмут, захищати місто, аби ворог не просунувся далі", – каже дружина полеглого.
Дружина загиблого військового Анастасія. Фото: Суспільне Чернівці
Орієнтовно рік тому Андрія перевели виконувати бойові завдання поблизу Бахмута. У лютому він отримав вогнепальне осколкове поранення й впродовж місяця відновлювався вдома. Анастасія каже, тоді діти востаннє бачилися зі своїм батьком.
"Коли він був на лікуванні, то їздив у Чернівці на похорони своїх побратимів. Він же був командиром. Сумним був, коли вони поверталися з бою, а хлопці ні… Як їх витягували, щоб хоча б поховати", – пригадує жінка.
За словами Анастасії, чоловік не часто розповідав про ситуацію на фронті та у Бахмуті, бо йому було боляче від цього. Каже, йому доводилося виконувати бойові завдання у місцях, де раніше вони мирно гуляли.
Перший боєць, якого поховали у селі
Востаннє Анастасія спілкувалася з Андрієм 16 вересня. Тоді чоловік збирався на чергування. Жінка каже, під час розмови він посміхався та жартував, намагався її підтримати. За два дні Андрій загинув внаслідок артилерійського обстрілу. Про загибель Анастасія дізналася від побратима з його роти.
"Побратим, якого знаю особисто, надіслав повідомлення зі співчуттями. Я спочатку не повірила, але розуміла, що з таким не жартують. Щоразу, як Андрій туди потрапляв, він усвідомлював, що це може бути востаннє".
Анастасія навідує могилу загиблого чоловіка. Фото: Суспільне Чернівці
Андрія поховали наприкінці вересня у селі Товтри на Буковині – на місцевому кладовищі це перше військове поховання.
Анастасія досі зберігає особисті речі чоловіка, якими він користувався на фронті, а також його нагороду. Наразі сім'я залишається жити на Буковині. Тут старший син подружжя Андрій проходить військову службу, а молодший дистанційно навчається на медика.
"Плани були на майбутнє. Хотілося миру, відбудувати Бахмут. Нікіту вивчити, бо Андрійко у нас вже самостійний, дорослий. Думали, що все буде добре. Хочеться, щоб мир настав і всім було добре".
