За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Володимир грає у волейбол. Суспільне Тернопіль
"У Вінниці є спортзал, де займаються професійні волейболісти. Там набирали 15 гравців за бажанням. Я сам собі дивувався, коли мені сказали: "ти їдеш з нами", мені якось було так, ну подивіться на мене і на волейбол, куди мені? Але якось я спробував, поки ще призвичаївся, а потім зрозумів, що досить непогано виходить. У лютому хлопці їздили в Хмельницький на змагання, але я не поїхав з ними, бо в мене тоді була операція. Хотів дуже, я вже навіть просив, щоб перенесли операцію, але дата вже була визначена", — зазначив ветеран.
Ветеран війни Володимир Шанайда грає у волейбол з дружиною. Суспільне Тернопіль
Володимир також займається на тренажерах, відтискається на руках, плаває у басейні. За словами ветерана, щоденні тренування упродовж року допомогли йому одужати і позбутися комплексів.
Володимир відтискається на руках Суспільне Тернопіль
Ветеран займається плаванням Суспільне Тернопіль
Ветеран займається на тренажерах Суспільне Тернопіль
"Я б хотів, щоб і в нас тут пробували щось таке робити, як у Вінниці, збирати отакі команди. Коли б таке було, то напевне б вже більше таких як я не боялися виходити на вулицю, не задумуючись над тим, що в тебе немає ноги чи руки", — сказав чоловік.
Володимир служив помічником гранатометника 25 окремого штурмового батальйону. Розповів, що торік у серпні, під час виконання бойового завдання у Роботиному, разом з побратимами потрапив під мінометний обстріл:
"В той момент, коли прилетіло, мене склало в ножиці. Праву ногу вивернуло в другу сторону. Хлопці допомогли накласти турнікет на праву кінцівку, а там вже виявилося, що ще й друга нога посічена. Треба було якось мене витягувати, а до точки евакуації було шість кілометрів. Десять метрів мене протягнули і починає летіти дрон, і мінометний обстріл. Була тільки одна стежина, по якій мене тягнули, тому що все поле заміноване. І ти або станеш на міну, або міна прилетить в тебе, або дрон. Ми з хлопцями вже й не думали, що ми звідти вийдемо. Я вже чекав вже того моменту, коли прилетить біля тебе або в тебе і просто помолився там, попрощався".
На підмогу прийшли інші побратими і допомогли доправити його до безпечного місця, а згодом до запорізького госпіталю, розповів Володимир.
"Мене поранило о восьмій ранку. Аж о 10 вечора я потрапив до лікарні в Запоріжжя, там у мене зупинилося серця, це була клінічна смерть. Десь вісім хвилин я був у відключці, але лікарі мене реанімували".
Військовий розповідає про життя після поранення. Суспільне Тернопіль
Лікарям вдалося реанімувати чоловіка, але ноги, через втрачений час, довелося ампутувати, розповіла дружина ветерана Марія.
Володимир Шанайда з дружиною Марією. Суспільне Тернопіль
"Він приїхав додому, я не знала як він буде пересуватися. Хоча у нас вдома є ще ручна коляска, але місця, щоб їздити нею по хаті нема. Я думала як йому допомогти, як правильно зробити. Думала такий маленький скейт зробити, щоб він сідав на нього і відпихався. Але він такий в мене трошки сильний і мужній, то він все на руках робить. Він собі спокійно пересувається на руках і ходить по хаті так. Сідає на коляску, в кухні ми поставили, і їсти варить на колясці, і посуд помиє, і прибире в хаті, все робить сам, доки я на роботі. Він готує їжу дуже багато і дуже смачно", — розповіла Марія.
Військовий розповідає про те, як живе після операції. Суспільне Тернопіль
У будинку, в якому живе подружжя, при вході до під’їзду є пандус. То ж до дверей Володимир піднімається без сторонньої допомоги. Проблеми починаються вже за дверима. Ліфта у будинку немає. Щоб піднятися до квартири на третій поверх, чоловік мусить з крісла колісного стати на протези. В цьому йому допомагає дружина.
Власного житла у подружжя немає, тому винаймають однокімнатне помешкання площею 24 метри квадратних.
"Ну от в таких умовах ми живемо, квартира маленька, приходиться пересуватися на руках, оскільки на возику нема місця. Заїхати я не можу ні в туалет, ні на кухню. Тому просто лишаю його на кухні і так пересуваюся у ванну, так само заходжу на руках, заскакую на табуретку, а там вже з табуретки чи в туалет, чи в ванну", — розповів Володимир.
Ветеран війни Володимир Шанайда вдома. Суспільне Тернопіль
Скільки доведеться чекати на квартиру — не відомо, сказала Марія Шанайда.
"Дуже довго ми добивалися, певно пів року, поки ми зробили всі документи, все позбирали, щоби стати на чергу на квартиру. Спочатку подавали як по УБД, а тепер отримали посвідчення інваліда війни. І повинні нам дати житло без черги, але скільки треба буде чекати, ми не знаємо. Знову збираємо документи".
Володимир Шанайда з дружиною Марією розповіли про плани на майбутнє. Суспільне Тернопіль
Володимир зазначив, що адаптувався до життя після травми завдяки підтримці дружини. Зараз подружжя планує дитину.
"Моя дружина пройшла такий тяжкий шлях разом зі мною, вона заслуговує не тільки щоб її носили на руках, а ще й возили на возику, так як я".
