За інформацією: Суспільне Чернігів.
Законопроєкт про демографію від Сергія Гривка: що відомо та яка історія «Податку на яйця» в СРСР. Суспільне Чернігів
16 травня у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт "Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України щодо створення передумов для поліпшення демографічної ситуації в Україні". Його ініціатор нардеп від "Слуги народу" з Чернігівщини Сергій Гривко. Що передбачав цей законопроєкт, чому нардеп вирішив його зареєструвати та згодом відкликати, які були приклади подібних законопроєктів в Україні, а також що таке "Податок на яйця" в СРСР — читайте далі у матеріалі.
Яка була мета законопроєкту?
У коментарі Суспільному Сергій Гривко розповів, що головною метою реєстрації такого законопроєкту було "формування мотиваційної складової для поліпшення демографії через систему соціальної підтримки".
"Законопроєктом пропонується реалізація на рівні держави багатьох соціальних заходів, спрямованих на поліпшення демографічної ситуації шляхом формування стабільного джерела покриття відповідних витрат у вигляді запровадження «демографічного збору»", — йдеться у повідомленні Гривка.
Нардеп зазначає, що ставка демографічного збору могла становити:
- 1,5% від об’єкта оподаткування, — для людей, які не мають дітей;
- 1% від об’єкта оподаткування — для людей, які мають одну дитину;
- 0,5% від об’єкта оподаткування — для людей, які мають двох дітей.
Водночас не платили б цей збір батьки трьох і більше дітей, люди з безпліддям або порушеною репродуктивною функцією, що унеможливлює батьківство та ті, які мають статус людини з інвалідністю І групи.
Як йдеться у пояснювальній записці законопроєкту, в разі його ухвалення держбюджет міг би отримувати 48 563 179 960 гривень на рік, водночас витратна частина очікувалась на рівні 48 138 758 622 гривень.
Вищезазначені кошти були б цільовими, а сам демографічний збір — тимчасовим, до подолання демографічної кризи.
"Це тимчасовий демографічний збір, поки в нас демографічна криза, і поки не буде показника народжуваності, хоча б — два. Наразі за оцінками різних експертів цей показник на рівні — 0,7-0,9".
На що могли б витрачати "демографічний збір"?
Використовувати ці кошти планували на вісім нових напрямків соціального захисту, зокрема:
- Підвищення розміру держдопомоги при народженні дитини приблизно у півтора раза та виплата всієї суми одразу. Також передбачається встановлення розміру допомоги не у твердій грошовій сумі, а у 25-кратному розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, що забезпечить автоматичну індексацію цієї допомоги.
- Держдопомога на утримання дитини до досягнення нею шестирічного віку. Вказана допомога покликана надати щомісячну фінансову підтримку батькам малолітніх дітей, які у зв’язку з необхідністю догляду мають обмежені можливості працювати та іншим чином заробляти на життя.
- Допомога дитині на майбутнє, що передбачає зарахування коштів з держбюджету на ім’я кожної народженої дитини, яка є громадянином України за народженням, на депозитний рахунок у державному банку одноразової держдопомоги у розмірі 25 прожиткових мінімумів для дітей віком до шести років.
- Щомісячна матеріальна підтримка жінок, яким надали почесне звання "Мати-героїня" і які не отримують трудову або соціальну пенсію, у розмірі прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
- Пільгове кредитування сімей з дітьми з метою задоволення їх соціально-економічних потреб та придбання житлових будинків і квартир, на придбання транспортних засобів, на здійснення підприємницької діяльності.
- Створення правових засад для залучення органів місцевого самоврядування у реалізацію програм з підтримки сімей, які проживають на території відповідної громади та хочуть мати дітей.
- Надання додаткових пільг та гарантій багатодітним сім’ям, зокрема безкоштовної газифікації, підключення до електропостачання, до систем централізованого водопостачання та водовідведення житла, у якому проживає багатодітна сім’я; заборони припинення надання послуг з газопостачання, постачання електрики, послуг з водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг в односторонньому порядку.
- Сприяння фактичному використанню коштів держдопомог сім’ям з дітьми безпосередньо за їх цільовим призначенням – забезпечення базових потреб та утримання дітей.
Зі слів Гривка, подібні кредитні програми без відсотків давали б можливість "розвиватися не лише дітям, а й економіці України, за рахунок робочих місць, податків та наповнення бюджету".
Проте 21 травня Сергій Гривко у коментарі Суспільному повідомив, що відкликає цей законопроєкт. Чому він це робить, нардеп пояснив так:
"Відкликаю його, бо питання викликало дуже негативну реакцію в суспільстві й необхідно цей негатив прибрати. Насправді демографічна криза дуже сильна, але питання сприйняття її суспільством – це інша історія. Поки суспільство не стикалося і не вивчало питання демографії, але коли це відчується, то, можливо, буде знову час для нього (законопроєкту, — ред.)".
Попередні законопроєкти та "Податок на яйця" в СРСР
Бездітність в Україні пропонували обкладати податком і у 2012 році, коли законопроєкт №10112 зареєстрували у Верховній Раді України Ярослав Сухий з "Партії регіонів" та депутатка від "Нашої України — Народної самооборони" Катерина Лук'янова.
Про це тоді повідомляла "Українська правда".
Тоді необхідність впровадження таких заходів пояснювали "тенденціями до зниження народжуваності", у зв’язку із якими "за два роки населення України зменшилось на 365, 2 тисячі людей".
Людей, які досягли 30-річного віку та не мають дітей, у законопроєкті пропонували обкладати податком на дохід в розмірі 17% (при чинній ставці 15%) незалежно від розміру її зарплатні. Водночас у разі, якщо людина має трьох або чотирьох дітей, найменший з яких досяг трирічного віку, ставка навпаки мала б зменшуватись, і становить 10%. Для батьків п’ятьох або більше дітей, згідно з законопроєктом, податок мав становити 5%.
Також подібний податок існував у Радянському Союзі, і отримав серед суспільства народну назву — "Податок на яйця".
Про це йдеться у матеріалі "Історичної правди".
Платіжки по «Податку на яйця» з сімейного архіву Ярослава Кобзаря. Ярослав Кобзар для «Історичної правди»
Цей податок запровадив Сталін у переломні для радянської влади часи Другої світової війни у листопаді 1944-го, коли став зрозумілий масштаб людських втрат. Проіснував цей податок до кінця СРСР.
"Бездітні чоловіки від 20 до 50 років та бездітні одружені жінки від 20 до 45 років мали відраховувати державі 6% власної заробітної плати. Менша ставка передбачалася для тих, хто отримував менше ніж 91 карбованець на місяць. Із зарплатні меншої за 70 карбованців податок не брали", — йдеться у матеріалі.
Читати ще
Читати ще Міськрада запропонувала МВА 4 варіанти вирішення ситуації з громадським транспортом у Чернігові: чи здорожчає проїзд
