За інформацією: Суспільне Херсон.
Микола Дондюк знімає фільм про роботу херсонських рятувальників Фото: надала Кристина Шаповал
"Надзвичайні" — так назвали документальний фільм про херсонських рятувальників його продюсери та автори Микола Дондюк і Кристина Шаповал. Вони родом з Нової Каховки.
Над документальним фільмом "Надзвичайні" працювали близько трьох місяців. Микола Дондюк — режисер-оператор, Кристина Шаповал — сценаристка. Вони також стали продюсерами стрічки.
"Десь місяць ми знаходились в Херсоні. Інколи ми не знімали, щось вичікували. Інколи, хто приїжджав, чи щось траплялось, хтось помирав з рятувальників. Інколи ми просто сиділи з камерою, коли буде нагода знімати, або я просто гуляв містом і сам знімав собі", — говорить Микола.
Зйомки фільму про роботу херсонських рятувальників Фото: надала Кристина Шаповал
"Деяких героїв ми знайшли завчасно, з деякими ми знайомилися. Я брала інтерв’ю під час знімання. І складала весь наратив, всю цю історію, драматургію фільму. А Микола більше відповідав за візуальну частину", — каже Кристина.
Під час знімання фільму, розповідає Микола Дондюк, вони були на чергуванні разом із херсонськими рятувальниками.
"Ми гасили пожежу, її видно на самому початку фільму. Це було нічне загоряння. Коли почалися обстріли, це був приватний сектор, рятувальники почали ховатися, йти ближче до стінок. Потім обстріли закінчилися, ми почали гасити. Потім надійшла команда, і ми взагалі бачили що над нами, там, де була безпосередньо пожежа, завис безпілотник. І ми десь годину, може більше, просто всі сиділи, повимикавши світло, та не могли поїхати назад", — говорить Микола Дондюк.
Зйомки фільму про роботу херсонських рятувальників Фото: надала Кристина Шаповал
Емоційно важко було працювати під час знімання поховання загиблих рятувальників, розповідають творці фільму.
"Я не розбиралась у самій ситуації, я давала слово про пам’ять загиблих пожежників. І кожного питала, що ви хочете сказати, і більшість інтерв'юерів плакали", — каже Кристина.
"Є дві теми, коли вони починали плакати, взагалі проявляти емоції: перша, коли стосувалася життя і смерті їхніх колег, інша — коли ми питали про родину. Майже всі з них не бачать родину рік, півтора, дітей не бачать. І коли я кажу, що вони віддають своє життя, вони віддають його у прямому сенсі, знаходячись у Херсоні, а не поруч зі своїми сім’ями, дітьми", — говорить Микола.
