Фото: Міністерство оборони України
Саме норовірус був поширеним під час війни в Іраку (1992–1997). Проте кишковим інфекціям легко запобігати за умов дотримання простих правил — мити руки та вживати чисту воду. Лише холері та черевному тифу ми можемо запобігти за допомогою вакцинації. Летальність солдатів від цих інфекцій після щеплень дуже активно знижувалась.
Якщо в часи Першої світової війни вона становила 8%, то вже під час “Бурі в пустелі” це був 2,1%. Проте в деяких країнах відсоток міг становити й 6,4%. Наприклад, у Сомалі. Можливо, це частково можна пояснити особливостями регіону і тим, що солдати просто не мають імунітету до локальних інфекцій. Але ми воюємо на своїй землі, тож нам не загрожують малярія, лихоманка Ебола чи інші екзотичні хвороби. Проте є в нас одне вразливе місце: Україна й досі пасе задніх у рутинній вакцинації. До деяких хвороб ми особливо вразливі під час війни. Перебування на фронті ускладнює доступ до медичної допомоги та своєчасну діагностику. Отже, що важливо знати про щеплення військових.
Відповідно до національного календаря щеплень доросла людина ще в дитинстві повинна мати щеплення проти:
● туберкульозу (БЦЖ);
● поліомієліту;
● кашлюка;
● дифтерії та правця (ревакцинація щодесять років);
● кору, паротиту, краснухи;
● гепатиту В (щеплення мають ті, хто народився після 2000 року).
Але перелік вакцин, які можуть запобігати різноманітним захворюванням, набагато ширший, і частину з них можна зробити лише власним коштом. Подивімось іще на міжнародний досвід.
Такі рекомендації щодо щеплення має Європейське командування збройних сил США:
Вакцина проти Covid-19: рекомендована.
Вакцина проти гепатиту A: обовʼязкова.
Вакцина проти гепатиту B: обов’язкова.
Вакцина проти грипу: обовʼязкова залежно від сезону та частини світу, де на цей час циркулює вірус грипу.
Вакцина проти кору / паротиту / краснухи: обовʼязкова.
Вакцина проти менінгококової інфекції: обовʼязкова.
Вакцина проти пневмококової інфекції: обовʼязкова для людей з групи ризику, наприклад, військових з бронхіальною астмою.
Вакцина проти поліомієліту: обовʼязкова.
Вакцина проти сказу: обовʼязкова для тих, хто має ризик зустрічі з дикими тваринами.
Вакцина проти дифтерії та правця: обовʼязкова.
Вакцина проти вітряної віспи (вітрянки): обовʼязкова.
Вакцина проти черевного тифу: обовʼязкова.
Вакцина проти жовтої лихоманки: обовʼязкова, тільки якщо відрядження не[ОВ1] буде в такі країни, як Коморські острови, Марокко чи Туніс.
Фото: armyinform.com.ua
Ще раз підкреслюємо, що деякі з цих вакцин доречні лише, якщо військовий має відрядження в певні країни. Що ж із цього переліку важливе саме для наших військових?
Спробуймо розібратися, від чого і в який спосіб захищає кожна наведена вакцина, і з допомогою експертів розібратись, як військовий може пройти щеплення до та після мобілізації.
Щеплення проти COVID-19. Хоча воно не є обовʼязковим ані за рекомендаціями Міністерства охорони здоровʼя, ані за стандартами Європейського командування США, проте, як пояснює інфекціоніст Євген Щербина, ті умови, в яких переважно живуть військові, підвищують ризики підхопити респіраторні захворювання, також і коронавірусну інфекцію.
“Я вважаю, що кожен, хто йде в армію, повинен щепитись проти коронавірусної інфекції. Військові часто живуть в умовах скупчення людей, наприклад, у казармах. Усе це підвищує ризики зараження. Для захисту людина повинна мати дві дози вакцини. Перший бустер (ревакцинація) необхідно зробити через 5 місяців після первинного курсу всім людям, старшим за 18 років. Друга бустерна доза дозволена всім повнолітнім з інтервалом щонайменше 4 місяці після першої бустерної дози. Наразі доступними для дорослих в Україні є вакцини від кількох виробників та на різних платформах — Файзер, Джонсон і Джонсон, Синовак”, — пояснює лікар.
Щеплення проти гепатитів А та B. Євген Щербина пояснює, що велика кількість людей, які наразі перебувають у війську, народились до 2000 року. Саме на початку “нульових” в Україні запровадили щеплення проти гепатиту В для дітей. Війна — це травми, контакт з кровʼю, переливання крові, тому це щеплення є одним із базових для військових.
“Якщо ви ніколи не щепилися проти гепатиту B або у вас немає жодної інформації щодо щеплення, вам варто вакцинуватися за схемою: 0–1–6 місяців. Тобто перша доза, через місяць — друга доза і ще через 5 місяців — третя доза. Звичайно, якщо ви вже у війську й очікуєте відрядження на фронт, ця схема не підійде. Проте можна скористатися прискореною схемою: 0–7–21 день, а через рік отримати четверту дозу”, — пояснює інфекціоніст.
Фото: facebook/Євген Щербина Євген Щербина
А от щеплення проти гепатиту A робиться за дводозовою схемою: перша доза, а через 6 місяців — друга. Гепатит A легко можна підхопити, якщо людина тривалий час перебуває в антисанітарних умовах і не має доступу до чистої води.
Щеплення проти грипу. Це сезонне щеплення, яке важливо робити щороку. Так само, як і коронавірусну інфекцію, грип легко підхопити, якщо тривалий час перебувати в закритому приміщенні в тісному контакті з людьми.
“Вакцина в Україні зʼявляється зазвичай восени, проте щепитись можна впродовж усього сезону. Пік захворюваності в Україні спостерігається впродовж грудня-січня, але кожного року можуть бути свої особливості”, — каже Щербина.
Вакцину можна придбати власним коштом. Для медиків, вагітних та співробітників сектора безпеки вакцинація від грипу в Україні безоплатна.
Щеплення проти кашлюка, дифтерії та правця. В ідеалі до настання дорослого віку кожна людина має отримати чотири щеплення проти кашлюка і шість — від правця та дифтерії. Вакцини комбіновані, тобто містять у своєму складі очищений дифтерійний та правцевий анатоксин та інактивований кашлюковий компонент. Проте два останніх щеплення не мають кашлюкового компоненту, тож в підсумку у вас має бути 6 щеплень. Останню в дитячому віці дозу вводять у 16 років. Далі щодесять років проходить ревакцинація проти дифтерії та правця. В ідеалі — у 26, 36, 46 років і так далі.
Якщо у вас немає даних щодо щеплення в дитинстві або ви впевнені, що батьки вас не вакцинували, можна розпочати курс заново за схемою 0–1–7:
“Тобто зараз, через місяць і ще через 6 місяців після введення другої дози”, — підсумовує лікар. Основна загроза в тому, що навіть неглибоке поранення може призвести до зараження і спричинити правець, особливо якщо йдеться про антисанітарні умови, про забруднення рани ґрунтом, фекаліями тварин тощо.
Щеплення проти пневмококової інфекції. Велику кількість усіх пневмоній викликає бактерія пневмокок, або Streptococcus pneumoniae. Вона спричиняє не лише пневмонію, а й отити, синусити і може призвести навіть до сепсису. Якщо взяти статистику США, то в 2019 році пневмококова інфекція забрала життя 3250 людей.
Фото: EPA/UPG
Захворіти може і дитина, і доросла людина.
Проте є й особливо вразлива частина суспільства:
● діти віком до 5 років та віком від 5 до 18, якщо вони мають певні хронічні захворювання;
● дорослі люди з хронічними захворюваннями;
● люди віком 65+ незалежно від наявності хронічних захворювань.
На те, чи ви захворієте на пневмококову інфекцію і як важко її перенесете, впливає також і загальний стан вашого організму — наскільки ви виснажені фізично, наскільки якісно харчуєтесь, чи не перебуваєте весь час у стані гострого стресу.
Усе вищезгадане дуже нагадує стан бійця, який тривалий час перебуває на передовій.
Пульмонологиня Марина Корчинська рекомендує щепитись від пневмокока перед відрядженням на фронт, якщо в бійця є така можливість. “Проблема в тому, що дані щодо хвороб солдатів упродовж масштабних війн саме на європейському континенті часто обмежуються досвідом Другої світової, а там ключову роль у зменшенні смертей від хвороб зіграли антибіотики, а не вакцини”, — каже вона. Корчинська додає, що деякі дослідження показують відсутність ефективності пневмококової вакцини для молодих рекрутів. Але ці дослідження не проводились в умовах такої війни, як у нас. “Війна — це обмежені умови допомоги. Тому якщо є змога перестрахуватись — це варто зробити”, — каже лікарка.
Менінінгококова інфекція (МІ). Основними клінічними ознаками МІ є менінгіт і сепсис. Менш поширені — ураження суглобів (артрит) і пневмонія. Менінгіт не стається через те, що ви не носите шапку чи вийшли на холод з мокрою головою. Його спричиняють віруси, бактерії, грибки. Серед таких збудників є й менінгокок. Саме проти інфекції, що спричинена ним, є вакцина. І враховуючи контакти, що їх мають військові в казармах, зробити її не буде зайвим, якщо є така можливість. Цю вакцину можна придбати лише власним коштом.
Щеплення проти сказу. Зазвичай таке щеплення роблять уже після того, як скажена тварина чи тварина з підозрою на сказ вкусила або обслинила людину.
І хоча не можна сказати, що всім без винятку військовим рекомендують профілактичне щеплення проти сказу, досвід війни показує, що над цим щонайменше варто замислитись, каже військова медикиня Галина Іваненко (імʼя змінено на прохання експертки).
Як організувати щеплення військовому?
Як пояснює інфекціоніст і голова національної технічної групи з питань вакцинації (НТЕГІ) Федір Лапій, якщо ви вже військовий і хочете вакцинуватись, то вам варто звернутись до вашого командира та медика частини. З організацією вакцинації проти COVID-19 та дифтерії / правця можуть допомогти Департамент охорони здоров’я в області. “Є лист-розʼяснення Міністерства охорони здоровʼя, що військові частини або військові можуть бути не в пунктах постійної дислокації, на зборах, бути вже в прифронтовій зоні. Відповідальні за медицину в частині звертаються до департаментів охорони здоровʼя для організації вакцинації”, — каже він. Лікар також додає, що є виїзні бригади, які можуть проводити вакцинацію на самих полігонах.
Матеріал підготовлено в межах регіональної комунікаційної кампанії з підтримки вакцинації проти COVID-19, що ініційована Міністерством охорони здоров’я України та Центром громадського здоров’я МОЗ України.
Наталія Бушковська, журналістка, викладачка іноземних мов
