За інформацією: Суспільне Чернівці.
Митрополит Буковини й Далмації Євгеній Гакман. facebook/Чернівецько — Буковинська єпархія ПЦУ
Канонізація митрополита Євгенія Гакмана є офіційним церковним визнанням, яке підтверджує його святість та подає його, як взірця християнського життя, пастирського служіння та любові до свого народу. Про це каже секретар-референт Чернівецько-Буковинської єпархії Православної Церкви України Ігор Луцан. До сонму святих Гакмана зарахували рішенням Священного синоду ПЦУ 11 травня. Суспільне Чернівці розповідає, що це означає для вірян.
“Церква ставить його життя як приклад”
За словами Ігоря Луцана, канонізація Євгенія Гакмана означає, що церква ставить його життя як приклад для наслідування і закликає у молитвах духовно звертатися до нього як до заступника перед Богом. Водночас священник вважає, що рішення синоду має значення для відновлення історичної пам’яті.
“Ця подія є водночас духовною, актом історичної справедливості та важливим знаком для сучасного й майбутнього українського православ’я. Ми повертаємо імена тих діячів, які формували духовне обличчя нашого краю і всієї України, але з різних причин не завжди отримували належне визнання”, – говорить Луцан.
“Справу канонізації вивчали понад півтора століття”
Офіційно вивчати питання церковного прославлення Гакмана почали наприкінці XIX століття, каже Луцан. 21 вересня 1891 року спеціальна комісія представила звіт щодо канонізації святителя.
“У документі містилися численні свідчення про благодатну допомогу за молитвами до митрополита Євгенія, зокрема випадки зцілень і підтримки у важких життєвих обставинах. Важливою подією стало й відкриття його гробниці 29 червня 1914 року. Комісія, очолювана митрополитом Володимиром Рептою, засвідчила нетління чесних останків митрополита Євгенія та особливе благоговіння, яке супроводжувало цю подію. Однак через історичні обставини цю справу тоді не довели до завершення”, — каже Луцан.
За його словами, на це вплинули історичні обставини: зміни влади, війни та політика. Раніше у коментарі Суспільному кандидатка історичних наук та доцентка кафедри історії України Чернівецького національного університету Ганна Cкорейко розповідала, що під час реконструкції Святодухівського храму у Чернівцях на його території знайшли поховання Євгенія Гакмана, але згодом перепоховали у невідомому місці.
За її словами, на Буковині Євгеній Гакман був серед першорядних духовних осіб, які за життя заслужили повагу людей.
“А всі наступні владики намагалися на нього орієнтуватися. Радянська влада прагматично розцінювала знахідку [поховання – ред. ] – як спробу відновити багато питань: хто будував церкву? Точно не Радянський Союз і не Росія. Краще було тихенько закрити це питання, аби його не порушував ніхто. У 1963 році мощі зникли”, – казала Скорейко.
