За інформацією: Суспільне Чернівці.
Буковинка Людмила Чорна. Суспільне Чернівці
Перед поворотом, де трапилась аварія, жінка повернула голову, аби перевірити заднє сидіння машини. Сметанний крем вилився, а відтак кондитерка подумала, що треба зупинитись та підкласти щось під посудину, але спізнювалась і вирішила цього не робити. Розповідає, якби тоді все-таки зупинилась, аварії могла б уникнути.
На авто жінки виїхав причеп від лісовоза, який прямував по зустрічній смузі. Він наїхав на вибоїну — причеп відʼєднався та почав рухатись у напрямку авто Людмили.
"Я дивлюсь на водія, а там просто тільки лайка. Воно [причеп] летить. Кріплення холітається, відбивається в асфальт. Думаю, якщо воно зараз влучить у лобове скло — це точно в голову. Далі повертаю кермо вправо. Причеп поїхав поверху, але рогом зачепив двері. Ногу розробило на місці", — каже Людмила.
Авто Людмили Чорної, яке постраждало під час ДТП. Людмила Чорна
Швидку викликали люди, жінка одразу втратила свідомість. Єдине, що памʼятає, — коц з принтом клітинки, який один з чоловіків виніс для Людмили.
Про ампутацію та лікування
Жінка пригадує, тоді відчувала найбільший біль у своєму житті, тому одразу після госпіталізації просила медиків про знеболювальне. Лікарі почали операцію, під час якої вперше провели ампутацію.
Людмила Чорна після ДТП. Людмила Чорна
Після того, як Людмила прийшла до тями, не одразу зрозуміла, що тепер частини ноги немає. Тому запитала чоловіка: "Миколо, у мене там гіпс?" Він не зміг сказати правду, тому підтвердив дружині її слова. Про ампутацію жінці розповів батько.
"Він приходить, сідає біля мене, приносить каву. Я, як зараз памʼятаю, кава жахлива була. Тато каже: "Дивись, ти маєш бути готова до того, що у тебе немає частини ноги і тобі потрібно з цим жити. Є протези, все добре, ти будеш ходити. Після цих слів я більше нічого не чула".
Людмила Чорна після ДТП. Людмила Чорна
Перші три дні Людмила лежала та почувалась дуже погано — усвідомлювала втрату ноги та те, що життя більше не буде таким, як раніше. Також переймалась, що начебто стала тягарем для рідних, але переконалась, що це не так.
Потім почались фантомні болі, через які жінка не могла спати. Щойно вона засинала — одразу прокидалась. Аби допомогти жінці, її чоловік увесь час робив масаж ніг та хребта. Окрім розтрощеної ноги, у жінки ще перелом щелепи, пошкодження ока, брови та ребер. Два тижні Людмила перебувала у лікарні, де загалом пережила сім операцій та декілька ампутацій.
"Найважче, коли йдеш на операційний стіл і не знаєш, скільки там відріжуть тієї ноги. Чи це буде пʼять сантиметрів, чи буде потрібен електричний суглоб. У мене нога була значно довша, але підрізали, підчищали: спочатку кістки не вистачало, потім мʼяза не вистачало, потім забрали малогомілкову кістку. Потім пересадка шкіри була, але слава Богу, коліно є".
Людмила Чорна під час лікування. Людмила Чорна
Тоді рідні Людмили хотіли її підбадьорити та показували відео, як люди на протезах підкорюють гори. Найбільшою підтримкою став чоловік, який увесь час був поруч, годував Людмилу та ночував біля неї на розкладачці. Також казав жінці, що та молодець, носив на руках, коли жінці було потрібно у будь-яке місце лікарні, допомагав мити голову.
"Памʼятаю у Вижниці кажу: "Блін, така голова брудна, так некомфортно". Чоловік каже: "Зараз усе зробимо". Я кажу: "Як зробимо? У лікарні навіть душу немає". Він брав якусь миску, клав мою голову туди, мив, сушив. Чистив мені гранат. Якісь такі дрібнички, але вони дуже велику роль відіграли".
Людмила Чорна з чоловіком. Людмила Чорна
Чому не хоче, аби водія лісовоза судили
У реанімації жінка написала заяву, аби водія лісовоза не судили.
"Щоб відчепилися від мене. Мені якось ні "холодно", ні "тепло". Ну, буде він "сидіти" — і що? Не буде він сидіти — так я його і так не бачу. І сподіваюсь, що ми не зустрінемось".
Людмилу покликали написати другу заяву про те, що жодних претензій до водія лісовоза вона не має, а всі моральні збитки компенсовані. Жінка каже, не може цього написати.
Зараз у суді не можуть почати слухати справу, бо жінка не зʼявляється на засідання — більшість часу вона на реабілітації.
"Це морально виснажує — ти починаєш повертатись туди, а ти не хочеш повертатись туди, бо тобі дуже боляче".
Про реабілітацію та навчання користуватись протезом
Далі Людмила поїхала до реабілітаційного центру у Львові та почала користуватись кріслом колісним. Це їй було важко сприйняти через стереотипи, які чула у суспільстві, про те, що "людина з інвалідністю прикута до крісла".
Жінка почала усвідомлювати, що тепер має два варіанти: продовжувати лежати або сідати на крісло та рухатись на другий поверх лікарні, де могла б випити кави.
Людмила Чорна під час реабілітації. Людмила Чорна
Після того, як вперше стала на протез — плакала, бо тривалий час не бачила на своїх ногах два кросівки.
"Перші 15 хвилин тренування хочеться просто ридати через сильний біль — хочеться просто "закритись", викинути той протез у вікно, лягти під ковдру і все. Але потім ти "береш себе в руки". Тато мені у реанімації сказав таку фразу: "Не думай, що тебе у житті хтось пожаліє через те, що у тебе немає ноги". Тут він має рацію".
Одного разу, коли Людмила приїхала додому, до неї підбіг син та попросив піти за ним. Жінка пояснила, що не може, бо тепер не має частини ноги. На це хлопець відповів: "М, нема…". Жінка заплакала.
Людмила Чорна з чоловіком та сином до втрати ноги. Людмила Чорна
Пізніше мати Людмили показала її синові відео, на якому видно, як жінка ходить на протезі. При наступній зустрічі хлопчик підбіг до матері, підняв штанину і запитав: "Де? Де? Де? Де нога? Було ж дві". Тепер, коли приходять гості, син Людмили каже: "У мене дві ніжки, у тата дві ніжки, а у мами поки одна, але буде дві".
Бувають моменти, коли вона "закривається" у собі. Частіше це трапляється ввечері, коли чоловік засинає. Тоді жінка у навушниках слухає пісні Артема Пивоварова
"Я вмикала там собі його пісні, наприклад, "Біля тополі". Взагалі у мене є мрія — зіграти з ним на барабанах. Я не вмію грати на барабанах, але чомусь впевнена, що зможу".
Про те, чому стала активною у соцмережах
На пʼятий день користування протезом Людмила сказала, що за її участі зніматимуть реклами, вона зробить торт та "вийде" у соцмережі з новиною, що тепер користується протезом.
Втім останнє довелось зробити раніше, через те, що Людмилу та її чоловіка у Льовові зустрів блогер Ніколас Карма, відомий фразою "Скільки коштує ваш лук?".
Після цього на сторінку Людмили в Instagram почали підписуватись користувачі та писати коментарі.
"Були коментарі: "Ти сильна", "Ти можеш", "Ти гарна", "Ти красива". Це дуже велику роль відіграло. Тобі погано, ти читаєш коментарі — тобі стає краще".
Людмила Чорна на фотосесії. Людмила Чорна
Також жінка повернулась за кермо авто. Каже, сприймає аварію, як випадковість, тому страху немає. Лякається тільки тоді, коли під час руху на дорозі зустрічає лісовоз.
"Одного разу у мене такий мандраж був. У мене все було гаряче, нога була гаряча! В роті так гаряче стало, якийсь імпульс. Я зупинилась і така думаю: "Ого".
Тепер поступово Людмила повертається до кондитерства. Вперше, коли взяла замовлення, не розрахувала власні сили, тому обʼєм роботи став випробуванням.
"Я приїхала сюди, я розумію, що я не настільки мобільна. Роблю все дуже повільно, нервую. Я подумала: "Навіщо я це брала?" А потім, коли бачиш щасливі очі, коли ти віддаєш тортики і люди кажуть: "Це так красиво, це так яскраво, це так кольорово" — все, у тебе настрій піднімається і ти такий: "Я можу ще більше".
