За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, з 27 квітня по 3 травня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 19 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Федір Грибовський
Федір Грибовський родом із Херсонської області. Після окупації його рідного села родина переїхала до Вінниці. До служби працював у будівельній сфері.
Чолвоік приєднався до Збройних сил України у 2023 році. Служив у складі 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на Донецькому напрямку. Був водієм стрілецького відділення.
Загинув 16 листопада 2024 року поблизу села Єлизаветівка Покровського району. Йому було 33 роки.
Федір Грибовський. Фото з відкритих джерел
Василь Прокопчук
Василь Прокопчук народився 6 грудня 1973 року в селі Грушківці Калинівського району. Там провів дитинство і закінчив школу. Згодом здобув фах будівельника у Вінницькому професійно-технічному училищі. Працював у будівельній сфері.
Після одруження у 1994 році проживав у селі Павлівка. Разом із дружиною виховав двох доньок, мав двох онучок.
З липня 2022 року Василь Прокопчук служив у Збройних силах України. Був мінометником, мав звання старшого сержанта. Загинув 22 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Земляний Яр Чугуївського району Харківської області внаслідок ураження дроном.
Василь Прокопчук. Фото з відкритих джерел
Вадим Качкар
Вадим Качкар був жителем Барської громади на Вінниччині. Служив старшим бойовим медиком у складі військової частини А4689. Серце захисника зупинилося 22 квітня 2026 року. У військовослужбовця залишилися діти та рідні.
Вадим Качкар. Фото з відкритих джерел
Олександр Фельчин
Олександр Фельчин народився 22 січня 1974 року. Був жителем села Ломазів.
Із 2024 року вважався безвісти зниклим. У квітні 2026 року за результатами ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Це сталося 25 лютого 2024 року в районі населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області.
Олександр Фельчин. Фото з відкритих джерел
Євген Дятлов
Євген Дятлов народився 19 лютого 1986 року в місті Дніпро. З 1993 по 2001 рік навчався у Дніпропетровській загальноосвітній школі №54. Згодом продовжив навчання у Дніпропетровському політехнічному коледжі.
Працював у Дніпрі. У 2013 році проходив навчання у реабілітаційному центрі "Поділля" у Вінниці за спеціальністю програміст-бухгалтер. Працював інженером з охорони праці у ТОВ "Екобинт", згодом — експедитором на Дніпровському хлібокомбінаті №5.
На початку 2023 року добровільно долучився до війська. У 2024 році у складі 129 бригади територіальної оборони "Шквал" брав участь у Курській операції ЗСУ, де отримав поранення. Після лікування повернувся на фронт. У грудні 2025 року проходив лікування у Хмельницькому, на початку березня 2026 року знову повернувся до служби.
Солдат Євген Дятлов був стрільцем першого взводу стрілецької спеціалізованої роти "Шквал" 129 бригади, військова частина А7224. Загинув 16 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Амбарне Харківської області. 25 квітня 2026 року з військовослужбовцем попрощалися у Погребищенській громаді.
Євген Дятлов. Фото з відкритих джерел
Дмитро Кульбачук
Дмитро Кульбачук народився 18 травня 1983 року у Жмеринці. Закінчив ліцей №6 та Жмеринське вище професійне училище, де здобув фах столяра. Також навчався у Київському технікумі залізничного транспорту. Працював на заводі "Експрес", а останнім часом — у садівництві.
Після отримання повістки пройшов навчання на Львівщині. Служив в окремому штурмовому батальйоні OPFOR Сухопутних військ ЗСУ. Мав псевдо "Мітя". Був командиром бойової машини — командиром механізованого взводу механізованої роти. Мав звання молодшого сержанта. Під час служби на Донеччині отримував поранення та проходив лікування і реабілітацію.
З грудня 2024 року Дмитро Кульбачук вважався безвісти зниклим. 21 квітня 2026 року родина отримала підтвердження ДНК-експертизи про його загибель. Захисник поліг 23 грудня 2024 року в селі Костянтинопольське Курахівської громади Покровського району Донецької області.
Дмитро Кульбачук. Фото з відкритих джерел
Володимир Коваль
Володимир Коваль був жителем Липовецької громади. З 2014 року служив у війську та брав участь у захисті України. Володимира Коваля поховали 29 квітня 2026 року.
Володимир Коваль. Фото з відкритих джерел
Олег Давидкевич
Олег Давидкевич народився 11 червня 1974 року. Був жителем села Городківка.
На військову службу його призвав Тульчинський РТЦК та СП. Служив головним сержантом 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти.
Захисник загинув 28 березня 2024 року в населеному пункті Богданівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського, мінометного та стрілецького обстрілу.
Олег Давидкевич. Фото з відкритих джерел
Андрій Ліщенко
Андрій Ліщенко був жителем Могилева-Подільського. Народився у 2000 році. Служив у 120 бригаді територіальної оборони ЗСУ.
Загинув 7 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. До квітня 2026 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Андрій Ліщенко. Фото з відкритих джерел
Сергій Васюнін
Сергій Васюнін народився 24 січня 1980 року в селі Махнівка. Проживав у селі Черепашинці Калинівської громади, де закінчив школу. Працював у будівельній сфері та сільському господарстві.
У червні 2024 року Сергія Васюніна призвали на військову службу до лав Збройних сил України. Службу проходив на Курському напрямку.
З 3 листопада 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. 22 квітня 2026 року за результатами ДНК-експертизи підтвердили його загибель. У захисника залишилися дружина та троє дітей.
Сергій Васюнін. Фото з відкритих джерел
Сергій Вакушин
Сергій Вакушин народився 12 грудня 1971 року. Був жителем Жмеринської громади. Більшу частину життя працював будівельником. У молоді роки проходив строкову службу в морській піхоті. Мав псевдо "Морячок".
У листопаді 2025 року Сергія Вакушина мобілізували на Житомирщині. Служив кулеметником у складі 115 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Був військовослужбовцем 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 7 стрілецької роти 3 батальйону 115 окремої механізованої бригади. Службу проходив на Сумщині.
Захисник загинув 19 квітня 2026 року в селі Іскрисківщина Білопільської міської громади Сумської області. У нього залишилися мати, брат, сестра, дві доньки, син та онука.
Сергій Вакушин. Фото з відкритих джерел
Дмитро Луков
Дмитро Луков народився 4 листопада 1984 року в селі Станіславка Тульчинського району. Був жителем села Шура-Копіївська Тульчинської громади. Навчався у Шура-Копіївській загальноосвітній школі. Здобув освіту у Вінницькому політехнічному університеті. Працював у СВАТ "Дружба".
24 грудня 2022 року Дмитра Лукова мобілізував Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Вінницької області. Він проходив службу на посаді обслуги 2 зенітного ракетного відділення 2 зенітного ракетного взводу 2 зенітної ракетної батареї військової частини А5263.
Дмитро Луков загинув 27 квітня 2026 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на автодорозі М-28 "Південна дорога" у напрямку Одеси. У військовослужбовця залишилися батьки, брат, рідні та побратими.
Дмитро Луков. Фото з відкритих джерел
Юрій Лінник
Юрій Лінник народився у 1994 році. Був жителем Тульчинської громади. Служив старшим навідником артилерійського підрозділу.
Юрій Лінник загинув 26 квітня 2026 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання. Йому був 31 рік.
Юрій Лінник. Фото з відкритих джерел
Дмитро Євстафєв
Дмитро Євстафєв був учасником АТО. Тимчасово перемістився з окупованих територій. 30 квітня 2026 року Дмитра Євстафєва поховали у селі Писарівка.
Дмитро Євстафєв. Фото з відкритих джерел
Олександр Волинець
Олександр Волинець народився у 1979 році. Був жителем села Кошлани.
У квітні 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Мав звання солдата.
Олександр Волинець загинув 21 квітня 2025 року під час бойових дій поблизу села Північне Донецької області.
Олександр Волинець. Фото з відкритих джерел
Микола Горобченко
Микола Горобченко народився 25 грудня 1978 року в селі Чернятин. Там провів дитинство і здобув шкільну освіту. Згодом проживав у Калинівці.
Працював у дорожньо-експлуатаційній організації у Вінниці та Калинівці.
Микола Горобченко загинув 24 жовтня 2024 року на території Курської області внаслідок штурмових дій РФ. 28 квітня 2026 року факт його загибелі офіційно підтвердили. У військовослужбовця залишився син.
Микола Горобченко. Фото з відкритих джерел
Петро Варшавський
Петро Варшавський народився у 1975 році. Був жителем міста Гайсин.
У квітні 2026 року його призвали до лав Збройних сил України. Служив старшим стрільцем-вогнеметником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону 144 окремої механізованої бригади.
Петро Варшавський помер 27 квітня 2026 року в селищі Деснянське Новгород-Сіверського району Чернігівської області під час виконання обов’язків військової служби внаслідок хвороби.
Петро Варшавський. Фото з відкритих джерел
Ростислав Цаль
Ростислав Цаль народився 16 вересня 1976 року в селі Мирне. До 1986 року проживав у Люлинцях, згодом родина переїхала до Корделівки, де він здобув середню освіту.
Навчався у Козятинському професійно-технічному училищі, де опанував фах провідника. Працював на залізниці, а також на підприємствах ДП ДГ "Корделівське" та ТОВ "Термінус".
У липні 2024 року Ростислава Цаля мобілізували до лав Збройних сил України. 27 квітня 2026 року результати ДНК-дослідження підтвердили факт його загибелі. Він поліг 11 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курської області.
Ростислав Цаль. Фото з відкритих джерел
Олександр Престаш
Олександр Престаш народився 9 березня 1989 року в Івано-Франківській області. Зростав у багатодітній родині, був найстаршим серед п’яти дітей.
У дитинстві разом із родиною переїхав до Чернівецької області, де здобув освіту. Згодом працював за кордоном. Після одруження повернувся в Україну та оселився у селі Сальник Калинівської громади.
У липні 2024 року Олександра Престаша мобілізували до лав Збройних сил України. Із вересня 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Згодом його загибель підтвердили.
У Олександра Престаша залишилися мати, дружина, двоє синів, брати та сестри.
Олександр Престаш. Фото з відкритих джерел
