Інститут національної пам’яті вніс Червоноград до переліку обов’язкових до перейменувань. Нинішню назву місто отримало у 1951, у тому ж році Червоноград увійшов до складу СРСР.
“Ми повинні виконати закон закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». У статті 8 цього закону зазначається, що Червоноград однозначно буде перейменовано,” – пояснює заступник міського голови Тарас Тирко та додає, що ані мешканцям, ані міській раді повпливати на те, щоб місто залишило теперішню назву не вдастся, проте в руках громади вибір альтернативи.
Серед варіантів, які обговорюватимуть на громадських слуханнях, є із давньою історією, як от Кристинопіль. Саме так ще в 17 столітті місто назвали на честь дружини засновника – Кристини Любомирської.
Галина Гриник, завідувачка Червоноградської філії Львівського музею релігії, рекомендує сьогодні використовувати назву не Кристинопіль, а Христинопіль. За її словами, Кристина Потоцька, яка походила із роду Любомирських, була дуже цікавою особистісю, а коріння її родоводу сягали аж до князів Острозьких.
Серед альтернативних варіантів для нового імені міста є доволі співзвучне з теперішнім, але не менш цікаве історично, Червенград. За словами Галини Гриник, прибузькі землі входили до прикордоння із Польщею, раніше якраз тут і були так звані Червенські гради.
Прибузьк або ж Бужани – ці назви також викликають асоціацію із містом, що розташоване поруч із річкою Західний Буг, адже саме біля неї колись мешкало плем’я Бужан.
Місто Червоноград увійшло із нінішньою назвою в історію нашої країни через шахтарські страйки та тим, що саме тут вперше знесли пам’ятник Леніну у Радянському Союзі. Аби перейменувати місто у громади є пів року, якщо ж містяни не дійдуть згоди на громадських слуханнях, то Верховна Рада змінить назву на вланий розсуд.
Демчук Олена
