Боєць 128 ОВМБр «Дике Поле» Ігор. Особистий архів військового
Ігор — старший солдат 128 окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле". На фронті армієць із січня 2023 року, пішов після мобілізації молодшого брата. Чоловік за час служби переніс 105 контузій та три поранення. А також шість місяців та два дні безперервно був на позиції в районі Степногірська на Запоріжжі.
Що допомагало протриматися пів року "на нулі" та про що мріяв під час виходу — Ігор розповів Суспільному. Далі — пряма мова.
"Думали, що максимум на місяць, а воно на шість виявилося"
Зараз вже йдеш на позицію і не знаєш, коли повернешся. Останній раз думали, що максимум на місяць, а воно на шість виявилося.
Найбільше, що запам'яталося з того часу, як ми "замовили" скумбрію копчену. А картопля та, що в нас була, вже погнила. Ми знаємо, що через пару будинків у погребі ще залишилось. Можливо, вона там була примерзла трохи. На той момент така погода випала ніби мрячка йшла. І нуль градусів було. Ворожа авіація мала не працювала. Тобто спокійно по Степногірську можна було ходити. І отож пішли, добули ще картоплі, а ввечері "бабушка" (ми так дрон називали) скинула посилку зі скумбрією. Забрали, відварили картоплю. А наступного дня захотілося нам дерунів. І ми з командиром там знайшли ось цю машинку ручну. І давай терти картоплю. Сметани, щоправда, не вистачало. Ми деруни з варенням їли.
