Петро Кришталь у війську з початку повномасштабного вторгнення. Особистий архів військового
Петро Кришталь — військовослужбовець 42 окремої механізованої бригади, яка боронить Дніпропетровщину. Чоловік на фронті від початку повномасштабного вторгнення РФ. Під час зачистки одного з населених пунктів області разом із побратимом вони взяли у полон двох росіян. Наступного дня Петро дістав поранення.
Про свій бойовий шлях воїн розповів Суспільному.
Військовослужбовець 42 ОМБр Петро Кришталь. Суспільне Дніпро
"Кожна секунда може вирішувати чиїсь життя"
Петро Кришталь родом із Тернопільщини, нині боронить Дніпропетровщину від армії РФ. До війська чоловік долучився 1 березня 2022 року.
"Це було дуже складно. Дружині я нічого не говорив, бо знав, що буде біда, буде скандал. Але вона мусила з тим змиритися. Вибору не було. Я тільки прийшов і сказав, що завтра їду, бо вже домовився. І так сталося. І поїхали. Звісно, був скандал вдома, плачі. Але все вирівнялося з часом", — пригадав військовий.
Він розповів: під час одного з наступів росіян з побратимами тримали крайню позицію. Солдати РФ підходили навіть на п’ять метрів, але пропускати вглиб їх не можна було.
"Наскільки наші можливості були, то ми робили свою роботу з хлопцями. Треба було уразити ворога, щоб не просувався далі", — сказав Петро.
За описам Петра, російський боєць — це людина на адреналіні, тому в бою не можна гаяти ні хвилини.
"Якщо ти його не вб'єш, він тебе вб'є. Для мене це не було проблемою — натискати на курок взагалі. Потім, коли після боїв сидиш і думаєш: а могло бути так, а могло бути так. По-різному думаєш. А так, в принципі, людина працює на адреналіні. Ти не вагаєшся. Бо кожна секунда може вирішувати чиїсь життя", — зазначив воїн.
Петро з родиною. Особистий архів військового
"Вони почали кричати: ми здаємось, ми виходимо"
Під час зачистки одного з населених пунктів Дніпропетровщини Петро разом із побратимом захопили у полон двох російських солдатів, які ховалися у посадці неподалік.
"Ми зайшли на крайню нашу позицію, там ми мали перепочити і починати роботу. Але щось, як то кажуть, чуйка. От прийшли в одну ямку — ніби нормально все, повз пройшли. Але щось насторожило. Повернулися туди з побратимом, підійшли обережно, щоб не "спалитися". І там виявилося двоє. Ми спочатку зробили пару пострілів — вони не відкликалися. Я кажу: виходьте, у вас багато часу немає. Вони все одно не відкликались. Я кажу: "Зараз гранатами закидаємо, і все, і на тому закінчиться". І буквально, я зробив ще пару пострілів, і вони почали кричати: ми здаємось, ми виходимо. І ми їх взяли в полон. Щоправда, цілий день ми з ними просиділи. Вони собі на зв'язок виходили зі своїм керівництвом, доповідали начебто вони несуть службу. Ніби все як має бути", — розповів Петро.
Наступного дня Петро зазнав поранення, коли працював у тій самій посадці, де захопив у полон солдатів РФ. Українських бійців вирахував розвідувальний дрон і навів удар.
"Це була атака FPV-шками. Коли нас "спалили", і ми забігли в бліндаж, вони почали "розбирати" нас. Там уже діватися не було куди, бліндаж увесь почав горіти. Ми просто там уже не могли бути — вирішили виходити. А наверху ще дві FPV-шки вже чекали. Одну розстріляв, перезарядив, другу вже не встиг розстріляти. Просто патронів не вистачило. От і від цієї другої я дістав поранення. Поряд упала. Але, на щастя, заряд у неї був акумулятивний, а не осколковий, тому я цілий залишився. Важка контузія, дві барабанні перетинки, потім реабілітація, операція. І несу далі службу", — пригадав військовий.
Петро на фронті зазнав поранення через атаку FPV-дрона. Особистий архів військового
"Роботи в нього не було, зайнятися не було чим"
Петро зазначив: мав змогу поспілкуватися з полоненими. Ті розказали, що пішли воювати, щоб заробити легкі гроші.
"Я питання йому задавав: "А нащо воно тобі було?" А він прямим текстом говорить: "З**бало мене все тут". Не везе йому, заробити не може. Каже: думаю, піду, спробую. Я кажу: "Що так просто піти, спробувати людей убивати?" Він каже: "А що робити?" Я навіть не знаю, як це пояснити. Другий теж, допитали його — та ж сама схема. Бо роботи в нього не було, зайнятися не було чим. Сидить удома. А так, каже, випав шанс і пішов повоювати. Прийшли на нашу землю. Ну, їм, можна сказати, пощастило. Вони живі лишились. А могли бути інакші наслідки", — розповів Петро.
Петро з побратимом під час служби. Особистий архів військового
Він додав: не може ніяк зрозуміти, навіщо було росіянам іти на українську землю.
"Для чого їм тут усе? Для чого їм сюди йти? По що йти? Я не можу… Це не є люди. Людина б собі такого не дозволяла. Це війна, це страшно. Це в будь-який момент можуть убити. За що? Просто так. Ну, який вихід? Розумієте, якщо не будете тут, то потім доведеться вдома війну зустрічати? Краще тут зупинити їх", — сказав військовий.
