За інформацією: Суспільне Чернівці.
Майстер вишивки з села Космач Дмитро Пожоджук. Суспільне Чернівці
Космач — старовинне високогірне гуцульське село, яке є найбільшим в Україні. Має 32 присілки, і у кожному є вишивальниці — від малої дитини до поважних жінок. Саме це село називають європейською столицею вишивки.
Космацьку вишиванку неможливо переплутати з жодною іншою завдяки її унікальній колористиці. Саме звідси композитор Володимир Івасюк з Буковини хотів вишитий весільний рушник. У чому феномен цього села та чому тут вишивають у кожній хаті — у 10 фактах від майстра вишивки, корінного жителя Космача Дмитра Пожоджука прямою мовою.
"У Космачі вишивають вже не одне століття"
Чому? Тому що немає родючої землі. Десь на рівнинах люди займаються землеробством, скотарством. А тут у нас — одні гори, смереки, каміння і живи, як хочеш. То на зиму чоловіки йшли в Бутинсело Тернопільської області, ліс рубати, а жінки — вишивали.
У кожній хаті вишивають через що? Через те, що вибору не було. Треба було на щось жити. В одній хаті писали писанки, в іншій — вишивали. У третій — робили гердани і силянки. Далі ткали килими, ліжники, веретиВерета — це традиційний український тканий виріб. Може бути килим, доріжка, покривало або простирадло., рушники, гуцульський одяг.
Все тут робили, бо з цього жили. І носили на ярмарок у Коломию та Косів. Там продавали.
"Вишивка наша має певний колорит — жовтогарячий"
Бо колись Космач весь потопав у букових лісах. І коли починалася осінь, то, власне, усі гори були такі жовто-гарячі. І ці узори, ці гори, ці листки, ці кольори перейшли до нас на вишивку, ткацтво, писанки, які надзвичайно відомі у світі.
Килим, рушник, подушки та тарелі у традиційних для Космача кольорах. Суспільне Чернівці
Отже, ці кольори є такі жовтогарячі. Хтось каже, що жовтий колір — не добрий. Жовтий колір — найкращий, тому що є яйце і якщо подивитися всередину, там є жовток. А це яйце є символом зародження життя на Землі. Так починали писати писанку на такому яйці, і так почали вишивати.
Вишиванка у традиційних для Космача кольорах. Суспільне Чернівці
Якщо писанку починають писати, то спочатку ставлять у жовту фарбу, а потім у темніші кольори, і остання фарба переважно є вишнева, то вишивку починають в Космачі вишивати від чорної, і жовтий колір є останній.
"Кольори в Космачі по-іншому називаються"
- жовтий колір — білєвий,
- оранжевий — трикенка,
- морквяний — червонєва,
- вишневий — темно-червона.
"Усі в Космачі знають, як називається кожен узір"
На Поділлі, Поліссі, Слобожанщині є узір. І думай собі, що означає. А якщо прийти до Космача, у будь-яку хату йдете, жінка вишиває, вона конче знає, як один узір називається, як другий узір називається. Всі ці назви збереглися, і на сьогодні ми маємо найбільше друкованих видань саме про космацьку вишивку.
Космацьких узорів є багато, але, наприклад, на присілку Фуршатури вишивали узір, який називається перловий. На присілку Мел вишивали узір, який називається лумеровий. На присілку Дощиний — узір, який називається летєчий.
І ці орнаменти жінки знали. Коли я був сільським головою, заходив у різні хати. В одній бачив 96-річну жінку, яка вишиває без окулярів. Цій жінці не треба було ні орнаменту, ні схем, вона сідала і вишивала.
Оця вишивка є одна з найдавніших, це є чоловіча сорочка. Я взяв для цієї сорочки такий старовинний космацький узір. Називається "Рідський".
Старовинний космацький узір — рідський. Суспільне Чернівці
Це найдрібніший узір. Це у нас тепер не хочуть вишивати таким хрестиком, бо треба мати добрі очі і добру силу волі.
Сорочка з старовинним космацьким узором, який називається рідський. Суспільне Чернівці
"Івасюк хотів весільний рушник з Космача"
У мене було переживання, коли за мною все життя слідкувало КДБКДБ (Комітет державної безпеки) — це головна радянська спецслужба та репресивний орган комуністичного режиму, який діяв з 1954 по 1991 рік. І, власне, те КДБ дуже нервувалося, що я таке вишиваю. І якраз сталася та подія з Володимиром Івасюком. І ще він приходив сюди, коли був живий.
Володимир Івасюк. Фото: wikipedia.org
І мама йшла на весілля у летєчій сорочці. Він каже:
— О, ти б мені вишив такий весільний рушник. — Добре.
Я взяв цей рушник, почав вишивати. Вишив одну сторону рушника летєчого. І тут уже "шум зробився" — вже Володимира Івасюка немає.
А я якраз тоді працював у Кіцмані в редакції. Тоді я швиденько вишиваю на другій половині портрет Івасюка. А на тому дошиваю, що:
"заснули мальви біля хати,
їх місяць вийшов колихати,
і тільки мати не засне,
мати не засне,
жде вона мене…"
І поклав чорні торокизвисаючі кінці ниток, стрічок чи пряжі, якими оздоблюють краї одягу, скатертин або рушників. до того. І вже є Івасюк. Але це біда. Це до криміналу беруть. І тоді ми взяли каструлю, на цвях почепили. І той рушник склали у ту каструлю. І так він стояв. Бо КДБ тут було щодня.
"На весілля спеціально вишивають вишиванки, і це давня історія"
Для Космача, коли відбувається весілля, обов'язково князь має бути одягнений у космацьку вишиванку, і княгиня має бути у космацькій вишиванці. На цю подію спеціально вишивають сорочки, і це і дуже давня історія.
Як починалося? Народжувалася дитина. Її треба охрестити. Вишивають для дитини маленьку сорочечку, але дитину хрестять обов'язково на білій крижмі, на білому полотні. Цю дитину охрестили, дитина собі росте, а коли вже зробився парубок або дівчина, і треба женитися або виходити заміж, то беруть цю тканину, і на цій тканині вишивають весільну сорочку.
Сорочки, традиційні для села Космач. Суспільне Чернівці
Найдорожчими нитками, найкращими узорами вишили цю весільну сорочку. І тоді повінчалися в церкві. І цю сорочку можна було одягати тільки на Великдень і на Різдво. І обов'язково у цій сорочці хоронили.
І так вийшло, що найкращі узори, які були, поховані у землю.
"Були сорочки пролюдні і були сорочки назавши"
Вишивку треба робити на дорогій тканині, бо колись кожна людина мала багато сорочок. Були сорочки пролюдні і були сорочки назавши.
Назавши — це була сорочка, в якій люди працювали, а напролюдна — це була сорочка, де люди йшли на весілля або до церкви, або кудись.
Та, що назавши, до роботи мала простеньку вишивку, але обов'язково мала. А та, що була на вихід, пролюдна, то та сорочка мала дуже делікатний, дефіцитний орнамент і багато кольорів.
"Сорочки мають багато кольорів"
В одну із сорочок я дав 24 відтінки кольорів. Це є сорочка, яку я назвав "Сон князя Святослава". На ній ніби брови, і князь засинає. Я дуже люблю, щоб було багато кольорів.
Жовтий колір такий темніший, жовтий колір світліший, інші жовті, різні зелені. Оранжевий так само.
Вишиванка з села Космач, де є 24 відтінки та кольори. Суспільне Чернівці
"Діда закатували в Омску, а сорочка лишилась"
Це є сорочка мого діда. Дідо був Микола Пожоджук. Він був одним із засновників "Космацької читальні".
Сорочка діда, якого закатували росіяни . Суспільне Чернівці
І, власне, баба цю сорочку вишила для діда. І дідо десь, може, два рази її одягнув. Вона вже просто в таких кольорах, тканина, бо то старе.
І дід потрапив до Московщини. Дідо був на війні і опинився в концтаборі в Омську. Росія почала будувати концтабори, і там опинився дідо. І там діда закатували у 1918 році, а сорочка лишилась.
Старовинна вишиванка з села Космач, яка належала діду, якого закатували росіяни. Суспільне Чернівці
І другого діда, Пузяка Юрія, росіяни вбили ще в ту першу світову війну. А в другу світову війну купу родини знищили. І так вийшло, що 46 членів родини Росія знищила ще до цього часу, як вони тепер прийшли. А ми так дуже кланяємося до них.
Я багато вишив, вибираю собі десь вишиванку, публікую на Facebook і кажу, що цю вишиванку хочу продати, а гроші передати на фронт. І я ставлю таку ціну, люди пропонують свою. Коли закінчується той термін, люди мені пересилають гроші і я ставлю квитанцію, куди я це відправив.
І так я відправив одну сорочку, нашу таку, жовтогарячу, купили, і це пішло на фронт. А другу купили вишивку чорно-білу, і теж пішло на фронт. Так що я стараюся, чим можу.
Але якби я міг щось таке мати, аби я купив таку ракету, яка би знищила тих, які затіяли цю війну, то це б більше важило. А так, то це не важить.
Дмитро Пожоджук — один з героїв документального проєкту "День вишиванки: шлях до себе" від Суспільне Чернівці. Як почав вишивати у першому класі, чому за нову вишивку береться тільки у вівторок або четвер — дивіться у відео:
"Вишивали нитками з Франції"
Мали ми добрі нитки, бо є така фабрика ДМС у Франції, яку заснували Данило і Марія. І ті нитки до Космача потрапляли завжди, бо космацькі люди усе були на еміграції. І тими нитками ДМС вишивали. То називалося по-нашому "самодільщина". Але вони були дуже дорогі, і тих ниток тяжко було купити.
Тоді наші жінки брали шовк або акрилон і фарбували у потрібні кольори. І так створювалася у Космачі вишивка.
Вона була різних технік. Починалася від "низинки", від "штапівки", від хрестика. Наприклад, вишивка-низинкою — це є найстаріша техніка, яка побутувала в українців. Вишивається із зворотнього боку. Але на цю вишивку йде наполовину менше ниток.
Вишивка у техніці «низинка». Суспільне Чернівці
Але найцікавіше, що тут, аби мати вишивку, треба було мати на чому. Сіяли льон, сіяли коноплі, мочили в мочилах, дергали на дерлиці, робили полотно, і на тому полотні вишивали.
Лицьовий бік вишивки при техніці «низинка». Суспільне Чернівці
