За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вишиванки. Суспільне Вінниця
Колекціонувати старовинний одяг родина почала ще у дев'яностих роках. В експозиції — чоловічі, жіночі та дитячі вишиванки. Загалом мають близько двохсот сорочок. Суспільному жінка показала ті, що притаманні саме Поділлю. Більшість з них придбали у людей із різних куточків Вінниччини.
"Коли ми купували ті сорочки, це були 80-88 роки. Тоді так гроші не платили, то бабусі майно продавали: глиняні миски, усе продавали, а ми їх купували. Є чорна сорочка із Сатківців. Вони ромбами вишивали як обереги, вишивали на рукавах, на спині — це як обереги. Ми почали збирати килими, рушники, сорочки — усе, що було старим, усе збирали", — сказала Галина Півторак.
Вишиванки. Суспільне Вінниця
У кожній сорочці, за її словами, зашифровані свої символи та знаки. На дитячих і чоловічих сорочках вишивали оберегові орнаменти — на здоров’я, захист від хвороб, злого ока та нещасть.
"Ця сорочка вишита дрібненьким хрестиком. На рукаві шиті манжети, груди, а ззаду — такі фамільні значки. Такі сорочки були дитячі. Є чоловіча сорочка з Піщанки, з родини мого чоловіка. Вона дуже ніжна, тут ромби вишиті. Є наша подільська: тут чорна і червона вишивка, ось зелена низь. Чим більше на сорочці таких швів, квадратів, тим більше вона захищає від усього. На ній бачите скільки рядків", — говорить Галина Півторак.
Вишиванки. Суспільне Вінниця
Збирати колекцію старовинних речей розпочав чоловік Галини — Віктор. Коли він переніс інсульт і вже не міг самостійно займатися улюбленою справою, жінка продовжила її. Два місяці тому чоловіка не стало. Тепер серед усіх експонатів найціннішою для Галини залишається його сорочка — та, яку він любив одягати за життя. Каже, що у ній і досі ніби зберігся його запах і тепло.
"Ось ця сорочка — її носив мій чоловік. Він завжди любив одягати вишиті сорочки. Ми її шануємо. А моя сорочка — та, яка мені підходить. Раніше цю носила, бо я була худа, а тепер не влізаю в неї і беру, в яку влізу".
Галина Півторак. Суспільне Вінниця
Далі жінка веде знімальну групу до садиби-музею, яку разом із чоловіком відкрили у 2006 році. Тут зібрані старовинні речі та предмети побуту подолян. У дерев’яних скринях жінка зберігає й ткані сорочки. Каже: цим речам понад століття, тому вони потребують особливого догляду та відповідального збереження.
"Ось у такий чулан я складаю сорочки. Ось ще спідниці такі вишиті, отак складаю. Вони не цвітуть і не жовтіють. Їх треба щоразу провітрювати, виносити на вулицю", — розповіла Галина Півторак.
Вишиванки. Суспільне Вінниця
До її рук потрапляли сорочки й у занедбаному стані. Деякі, як розповіла жінка, доводилося буквально рятувати та відновлювати.
"Є такі сорочки, що всі в плямах. Ось цю сорочку принесли мені на ринок — вона була зацвіла, у плямах. Я навіть не знала, чи варто брати, але взяла. І отак на столі хлоркою випалювала кожну плямку. І ось бачите, яка гарна сорочка. Вона в мене місяць стояла, поки я її відбілила, а потім — у пральну машинку, і все", — говорить Галина Півторак.
Разом із чоловіком Галина мріяла придбати ще одну стару хату, аби створити народний музей вишитої сорочки — місце, де кожен зміг би доторкнутися до подільської вишивки та історії української родини. Тепер, каже, що втілити цю мрію — її обов’язок перед чоловіком. Разом із сином планують продовжити справу його життя й таки відкрити музей.
