Іван Бондарєв, заступник командира 42 ОМБр. Суспільне Дніпро
«Ми не даємо цій московській заразі далі розповзатися на Дніпропетровщину»
Наша бригада зайшла на Олександрівський напрямок у серпні 2025 року, і, фактично, наше розташування не змінилося. Тобто ми не здали жодного населеного пункту, немає у нас величезної втрати території. Ми вже майже рік стоїмо на тому рубежі, куди нас завели. Це саме межа між Донецькою і Дніпропетровською областями. Тобто ми не даємо цій московській заразі далі розповзатися на Дніпропетровщину. Це наша задача. Ну і, як на мене, ми з цією задачею справляємося.
Нашу бригаду позитивно оцінило вище командування. Буквально нещодавно вийшов указ президента України про вручення 42 бригаді стрічки «За мужність та відвагу». До прапора додається така стрічка. Це як людина отримує орден, так само для бригади. Це визнання наших заслуг. Далеко не кожна бригада її має.
Ми дуже ретельно ставимося до ротації особового складу, шукаємо, щоб була погана погода, коли не літають ворожі дрони, максимально використовуємо опади, тумани, дощі, взимку це снігопади, щоб можна було безпечніше провести ту ротацію. Краще людина там посидить 3-4 тижні, але ми будемо впевнені, що відсотків на 80 задача буде виконана, ніж гнати по погоді, яка підвищену небезпеку становить.
«Військовослужбовець у СЗЧ має два шляхи: чекати і діяти»
Раніше, щоб повернутися із СЗЧСамовільне залишення військової частини, треба було пройти вісім кіл пекла. Зараз це все максимально спрощується. Було обрано 27 бригад у Збройних силах, до переліку яких увійшла і наша 42-га бригада. Тому, якщо військовослужбовець пішов у СЗЧ, він має, грубо кажучи, два шляхи: чекати і діяти. Перше — сидіти і надіятись, що його не схоплять. Але якщо його таки схоплять, то його відправляють до патрульного резерву, і там у нього відсотків 80 буде потрапити саме в якийсь штурмовий підрозділ, оскільки вони мають пріоритет укомплектування. Інший випадок — якщо ти пішов у СЗЧ з різних причин (об’єктивних чи суб’єктивних), ти можеш вибрати будь-яку бригаду з того переліку. Зрозуміло, що люди цікавляться, де більш-менш нормальне командування, людяні командири, можна про втрати десь навіть дізнатися, яка інтенсивність бойових дій.
У нас вже є люди, які повернулися за цією програмою. Інформацію про нашу бригаду вони отримали з різних джерел: у когось тут служить родич, у когось знайомий каже, що нормально. І це, в принципі, також є дуже гарний чинник для поповнення особого складу бригади.
«Хто контролює небо — контролює ситуацію»
Це війна дронів. Хто контролює небо — контролює ситуацію. Чим більше у нас екіпажів навчених, чим більше точок злету, то, відповідно, ми можемо робити розвідку, ми можемо часто виявляти пересування ворога, їхні спроби штурмів і знищувати їх за допомогою тих же дронів.
Трошки відійшло на другий план застосування танків, яке було дуже активним на початку. Уже не так часто стріляє артилерія, тому що не так просто підвести гармату до дистанції ефективного пострілу. Але в рази зросла ця дронова складова. Ну і плюс, наземні роботизовані комплекси. Вже є випадки, коли за допомогою штурмового дрона з кулеметом було захоплено позицію. Думаю, це буде все більше впроваджуватись. Також активно працюють наші перехоплювачі. Тобто, вороги теж розвідують, і є у них також ударні дрони. Чим більше ми зможемо захистити наших хлопців з неба, тим більше буде успіху.
За допомогою FPV-дрона бійці 42 ОМБр знищують російський БпЛА. Скриншот з відео, наданого 42 ОМБр
«До армії Росії йдуть зараз не найкращі її сини, бо найкращі залишилися на полях під Києвом та Харковом»
На початку до російської армії йшли красені: під два метри ростом, спортивної статури. Або буряти і якути. А зараз, напевно, буряти і якути в них закінчилися, відчувається певний дефіцит, ідуть їхні хлопці вже з глубінки, скажімо так. Причому дуже багато людей, які мали проблеми з законом. На допитах полонених вже кілька людей на запитання, як вони опинилися в армії, розповідали: «Я там щось буянив у кафе, приїхала поліція, забрала мене до відділку, і там я різко підписав контракт. Ну, ясно, що це не просто так я його підписав».
Тобто в Росії теж є проблеми з наповненням армії, йдуть туди зараз не найкращі її сини. Бо найкращі залишилися на полях під Києвом, під Харковом. Вони теж відчувають певну проблему. Звичайно, про повне виснаження ще рано казати, але от те, що ми зараз бачимо, — це дядьки 40+, які не горять аж так сильно воювати і помирати за Путіна. Але в них немає вибору, бо в них там примусова система, їх женуть уперед. І у них або йти вперед, і там є шанс потрапити в полон, чи десь пересидіти в якомусь підвалі, або бути розстріляними своїми «заград отрядами».
Дрон 42 ОМБр знищив позицію росіян. Скриншот з відео, наданого 42 ОМБр
«За день 42 бригада «задвохсотила» 42 російських солдатів. Це поки що наш рекорд»
Втрати росіян залежать від оперативної обстановки. Коли штурм — бувають більші втрати. Коли наші пілоти вилітають у вільний пошук — звичайно, тоді менші. Але у нас був рекорд під час відбиття одного зі штурмів взимку. Наша 42 бригада за день «задвохсотила» 42 російських солдатів, що було показано і підтверджено відеоспостереженням. Це безповоротні втрати, без поранених, лише загиблі. Це поки що наш рекорд. Але ми, звичайно, працюємо, щоб його перевершити.
Починаючи з грудня, на нашому напрямку були дуже серйозні спроби проломити оборону, захопити певний населений пункт, за який ми відповідаємо. І прорватися вже на Дніпропетровщину. Для цього вони кидали спочатку бронетехніку. Потім, коли стало зрозуміло, що бронетехніку можна рано виявити, на підступах вони почали застосовувати автомобільну техніку, баггі, квадроцикли, мотоцикли. І якщо на квадроциклу їде три людини, то одне влучання — три трупи. Так ми і назбирали нашу арифметику позитивну.
Бійці 42 ОМБр знищують російський танк. Скриншот з відео, наданого 42 ОМБр
«Росіяни потроху переключаються на цивільну інфраструктуру»
Якщо я скажу, що у нас затишшя, ніхто нікуди не лізе — це буде неправильно. Ворог постійно намагається, хоча б малими групами, але пхатися вперед. Це у них якийсь такий алгоритм. Ну і так, на жаль, побільшало ударів по цивільній інфраструктурі. Якщо раніше, коли ми заїжджали, тут можна було більш-менш вільно пересуватися, то зараз у нас є, наприклад, антидронові тунелі майже всюди. Активно зараз ворог працює по АЗС. Тобто росіяни потроху переключаються на цивільну інфраструктуру.
Але з іншого боку, це показ їхнього безсилля. Якщо вони не можуть «накрити» військові цілі, то вони луплять по тому, що бачать, по тому, що не захищене. Це те саме, як стріляти в жінок і дітей: знищувати цю структуру, яка не стосується військових. Військові не заправляються на заправках ОККО, WOG чи інших. Тобто це не на плюс їм грає, скажімо так.
«Мрію відпочити в Криму під українським прапором»
Тримаю оборону до останнього. Мрію, щоб війна завершилася нашою перемогою, і відпочити в Криму, під українським прапором.
