За інформацією: Суспільне Чернівці.
Голова Заставнівської громади Василь Радиш. Суспільне Чернівці
— Торік бюджет громади перевищував 100 мільйонів гривень. Скільки з цього становили власні надходження?
— Думаю, більше половини — це власні надходження. Найбільше надходжень дає освіта, бо маємо багато вчителів і технічних працівників. Також музична школа, будинок культури та приблизно до десяти агропідприємств.
— Згідно зі стратегією розвитку, ці агропідприємства орендують приблизно 2,5 тисячі гектарів землі. Скільки грошей це приносить громаді?
— Податки загалом дають приблизно 4,5 мільйона гривень. Із них лише за оренду землі — 2,7 мільйона.
— У громаді немає грантових проєктів. Чому не подаєтеся?
— Просто не було, кому цим займатися. Зараз ми взяли спеціаліста в економічний відділ і серйозно почали працювати в цьому напрямку. Він їздить на наради, проходить навчання. Сподіваюся, буде результат.
— У якій сфері хотіли б реалізувати перший грантовий проєкт?
— Насамперед це водогін "Юрківці—Заставна". Також водовідведення. Документи готові, але це дуже дорогі проєкти. Навіть за умови співфінансування доведеться реалізовувати їх поетапно.
Також хочемо утеплити ліцей. Наступного року плануємо встановити сонячні панелі на одній зі шкіл. Хочемо доутеплити гімназію в Заставні та Малокучурівську школу. У спортивній школі до початку опалювального сезону потрібно переробити систему опалення. Також модернізуємо опалення в ліцеї.
У садочку вже запустили два побутові котли, які намагалися запустити три роки. На попередній сесії виділили гроші й уже перерахували їх фірмі, яка встановить, зокрема, акумулятори. Тоді котельня зможе працювати навіть під час відключень світла. Хочемо, щоб садок був енергонезалежним.
— Скільки грошей на це витратили?
— Модернізація системи опалення обійшлася приблизно у 700 тисяч гривень. Ще орієнтовно пів мільйона коштували котли, газове обладнання, документи та підключення. Це гроші громади.
Дитсадок у Заставні. Суспільне Чернівці
— Тобто вже наступного опалювального сезону садочок буде з теплом?
— Сподіваємося. Випробування вже проводили — усе працює. Тепер залишилося протестувати систему після встановлення резервного живлення.
— Ви згадали про сонячну станцію для школи. Для якої саме?
— Для ліцею. Це буде перший пілотний проєкт. Подивимося, яку економію отримаємо, і тоді вирішуватимемо, що робити далі.
— У ліцеї були проблеми з опаленням під час відключень світла. Сонячна станція допоможе їх вирішити?
— Саме це й хочемо перевірити. Цього року плануємо встановити систему. Зараз у нас один генератор працює і на міську раду, і на ліцей. Але фактично потрібно три генератори: окремо для ліцею, окремо для гімназії і ще один для спортивної школи, будинку культури та музичної школи.
Ліцей у Заставні. Суспільне Чернівці
— Але пальне дуже подорожчало. Чи доцільно покладатися на генератори?
— Недоцільно. Саме тому й хочемо встановлювати сонячні панелі. Але м****ль не питає, дорого це чи дешево. Треба забезпечувати роботу закладів. Документації на сонячні панелі ще немає, але ми вже отримали пропозицію і підтвердили готовність до співфінансування.
— У стратегії розвитку зазначено, що значна частина водогону перебуває в передаварійному стані. До повномасштабного вторгнення проєкт капремонту був готовий?
— Так, і водогін, і водовідведення були готові. Але тоді проєкт коштував 30 мільйонів гривень, а зараз — від 85 до 95 мільйонів. Водоочисні споруди тоді оцінювали у 40 мільйонів, а тепер орієнтовна вартість робіт – 100 мільйонів.
Я вважаю, що нам мають допомогти країни Євросоюзу. Наша річка Совиця впадає в Прут, який далі тече до Румунії. Чистота води важлива не лише для нас, а й для сусідів. У нас є проєктна документація, яку розробляли разом із латвійськими партнерами. Експертизи проведені. Залишилося лише розпочати роботи.
— Чи потрібно переробляти документацію через зміну вартості?
— Лише кошторисну частину. Сам проєкт не змінюється, але дорожчають матеріали та роботи.
— Тобто, якщо з'явиться інвестор, проєкт можна реалізовувати?
— Так. Хоча один раз ми вже оновлювали кошторис по водогону. Але кожне таке коригування коштує грошей, і немає гарантії, що роботи одразу почнуться.
— Яку частину громада може співфінансувати?
— Частинами. Наприклад, по 10% щороку. Але обов'язково потрібно розбивати проєкт на кілька років. За один рік громада такого навантаження не витримає. Навіть 5% від вартості — це великі гроші.
— Чи розглядали ви можливість кредитів? Наприклад, Чернівці беруть кредит від Євросоюзу й проводять капітальні ремонти.
— Кредит ще треба мати, звідки віддавати. А ви бачите, що зараз відбувається в державі. Тому краще жити на те, що маєш, а не позичати гроші. Бо потім скажуть, що голова набрав кредитів і залишив громаду з боргами.
— Ще до 2020 року активно обговорювали реконструкцію центральної площі в Заставні. Навіть був конкурс на кращий проєкт. Чи визначили тоді переможця і що завадило реалізації?
— Переможець є. Але це не першочергове питання, хоча площа й розташована в центрі міста. Якщо обирати між опаленням у школах і реконструкцією площі, то відповідь очевидна. Щоб відремонтувати центральну площу, потрібно витратити орієнтовно 30 мільйонів гривень. Коли потрібно ремонтувати дороги, облаштовувати укриття та вирішувати інші питання, пов'язані з війною, площа відходить на другий план. Конкурс проводили ще й для того, щоб зрозуміти, як це бачать люди та фахівці.
Центральна площа у Заставні. Суспільне Чернівці
— Якщо подивитися тендери громади на Prozorro, то з капітальних ремонтів був лише один. Чому так?
— По-перше, капітальне будівництво — це зовсім інше, ніж поточні ремонти. По-друге, держава зараз не дуже виділяє гроші на капітальні ремонти. По-третє, ми намагаємося невеликими грошима вирішувати питання з дорогами. Цієї зими вони дуже постраждали.
Якби від весни була нормальна погода, ми б швидше завершили ремонт. Окрім цього, заклали мільйон гривень на ремонт частини тротуарів.
Після ремонту доріг мають нанести розмітку. Частину аварійних ділянок зробили раніше, тепер завершили решту, коли погода дозволяла працювати. Бо потрібен був відповідний температурний режим.
— Це ямковий ремонт?
— Так. Капітальні ремонти теж хотіли б робити, але наразі таких можливостей немає. Частково плануємо роботи біля стадіону на вулиці Кіцманській. Загалом стараємося, щоб усі дороги були в нормальному стані.
Є проблема з дорогою державного значення Т-2602 М-19 біля Юрківців. Там дуже погана ділянка [на виїзді з міста – ред.]. Коли почали розбиратися, виявилося, що десять років тому її передали Львівській залізниці. Як саме це сталося, ніхто не зміг пояснити. Через це ми не можемо виділяти гроші на ремонт, бо дорога нам не належить. Це було б нецільове використання грошей.
Дорога у Заставні. Суспільне Чернівці
Інша ділянка дороги вздовж вулиць Бажанського, Кіцманської, об'їзної, а також односторонніх вулиць Коцюбинського і Галицького. Це фактично стратегічна дорога державного значення.
Ми все дослідили. Потрібно було лише завершити процедуру на державному рівні, щоб дорогу обслуговували відповідні служби. Але цього не зробили. Ми неодноразово надсилали листи, однак питання досі не вирішене. Тому змушені обслуговувати дорогу на цій ділянці самостійно.
— Тобто область мала взяти їх на баланс, але цього не сталося?
— Так. Не зробили останнього кроку. Наскільки я розумію, потрібно було ухвалити рішення на рівні Верховної Ради. Точно не скажу, але суть приблизно така.
— Яку суму цьогоріч заклали на дороги?
— Три мільйони гривень. З них два мільйони — на дороги, один мільйон — на тротуари. Якщо не вистачатиме, будемо дофінансовувати.
— Де саме ремонтуватимуть тротуари?
— Біля старого кладовища, навпроти гімназії, і далі вгору до пам'ятника солдату. Там найбільш зруйновані бордюри та покриття.
Тротуар у Заставні. Суспільне Чернівці
— Чи враховуватимете вимоги безбар'єрності?
— Так, обов'язково. Нещодавно за гроші Петруні Колодрівської, бабусі полеглого на війні Владислава Колодрівського, поклали бруківку біля ліцею, в якому він вчився. І там уже зробили всі пониження та безбар'єрні елементи. Так буде й тут. На деяких ділянках це вже реалізували. Просто неможливо одночасно зробити все місто.
