Я працюю спеціалістом з інформаційно-психологічних операцій. Більшість людей неправильно розуміють цей термін і називають ІПСО будь-яку неприємну інформацію в інтернеті. Насправді це сплановані дії підготовлених спеціалістів, аби змінити чи сформувати думку населення ворожої країни. Наприклад, ми можемо переконати ворога, що ЗСУ буде висаджуватись у Воронежі космічним десантом з Марса, бо тоді нам буде легше діяти на інших, реальних напрямках. Ми робимо так, щоб населення Росії повірило в це.
Я почав сперечатися з росіянами в інтернеті ще 2015 року. Тоді дізнався про злочини росіян, розстріли наших військовополонених, зґвалтування, і це штовхало діяти. Допомогла освіта юриста, адже я вмів аналізувати інформацію, збирати докази, шукати факти. За допомогою цих фактів впливав на думку росіян і почувався долученим до війни як громадянин. Я вивчив їхні моделі поведінки, аргументи, відповіді, тому вести такі бесіди було легко. У мені поступово формувався іпсошник, з’являлися навички. Навіть кілька разів оплатив курси з психології, щоб робити це краще. З часом російська влада почала визнавати свої злочини, міняти концепцію щодо України, тому тепер я використовую ці зізнання як докази. Можу сказати: «Чекай, але ж Гіркін спочатку спростовував, а потім сам зізнався в тому, що…»
Для такої роботи мусив глибоко вивчити їхню логіку і звички. Тому постійно дивився їхні фільми, серіали, програми на телебаченні, варився в їхньому інфопросторі багато років. Я бачив на власні очі, як у них ішла ідеологічна накачка, як формувалося їхнє злочинне мислення. У 2022 році цей процес завершився. У країні лишилися ті, хто підтримує війну або вважає себе безсилими гвинтиками.
Обліко морале, або Проти кого ми воюємо?
Підтримують війну там по-різному. Одні взяли рюкзаки й пішли добровольцями на фронт. А інші — так звані скуфідони. Ця назва пішла від прізвища одного ватного адміна славнозвісного сайту «Двач». Це в основному чоловіки 35–50 років, які не слідкують за собою, дивляться програми пропагандистів на телебаченні, у соцмережах і концентрують у собі ненависть.
Влада Росії шалено накачує населення ідеологією — фінансує серіали, фільми, підтримує музичних виконавців. Один такий фільм — про російського військового, схожого на Джеймса Бонда «на мінімалках». Він накачаний, має гарне личко, уміє поводитися зі зброєю, його люблять жінки. Меседж фільму: вступай до армії Росії — і перед тобою будуть відчинені всі двері.
Фото: EPA/UPG
Це цікава робота, але вона психологічно виснажує. Ти маєш дивитися весь цей пропагандонський шлак, мислити як ворог, вивернути мізки й майже весь час проводити в телеграм-каналах для відвертих покидьків. Особливо важко вдавати із себе ворога, коли хтось каже про свою проукраїнську позицію, про злочини росіян. Ти маєш разом зі всіма хейтити таку людину, ображати її.
Віктор Трегубов: Російське суспільство треба просто лякати, треба просто показувати: тут вас вб’ють
У 2022-му приєднався до команди, ми почали працювати з нуля. Я усвідомив, що за ці роки отримав потрібну й складну професію.
Людям важко починати роботу в ІПСО. Ти маєш бути стресостійкою, творчою, ерудованою людиною, управним осінтером. Повинен імпровізувати, бо в нашій роботі майже не буває стандартних сценаріїв, кожного разу потрібно думати, шукати інформацію, швидко приймати рішення.
До того ж слід добре знати ворога. Кожна російська інтернет-спільнота має свою мову, сталі вирази, неявні знаки приналежності. Аби не викликати підозри і якісно виконувати роботу, у цьому середовищі необхідно стати своїм, провести місяці, а краще роки. Правильно розмовляти, використовувати потрібні слова, знати абревіатури й спеціальні терміни для роботи в чатах для військових, швидко відповідати на перевірчі запитання адмінів або в суперечках. Треба бути стійким до ненависті і ворожої пропаганди. Завдяки своєму досвіду я вивчав нові спільноти за пів дня й успішно працював.
Ворожі іпсошники намагатимуться тебе вирахувати, упіймати на слові. Ти маєш розробити і добре вивчити свою легенду. Тебе можуть спитати, з якого ти міста, і щоб пройти перевірку, недостатньо лише подивитися на карту. Можуть спитати район, вулицю, зупинку транспорту поблизу. А ще можуть запропонувати живу зустріч. Іноді цілком серйозно, іноді це лише перевірка, але в обох випадках дивитимуться на твою реакцію.
Мораль і психологія ворога
Фото: Glenn Carstens-Peters/unsplash
Навесні 2022-го ворожі іпсошники шукали нас у чатах, а якщо підозрювали, слали десятки фото і відео з трупами українських солдатів. Потрібно було стримувати емоції і писати: «Круто! Так їм і треба!». Мені було фізично важко написати таке.
ІПСО — це дивна робота. Іноді ми робимо добро росіянам. Наприклад, в одному російському місті влада відремонтувала школу в листопаді, бо ми підбурювали населення й вимагали офіційної відповіді від міського голови. Одного разу довелося подавали заявку на ремонт вуличного освітлення, шукати для цього інформацію про проблеми міста у «Вконтактє». Потім міська влада звітувала нам про виконані роботи. Ми жартуємо в команді, що зробили для росіян більше, ніж вони самі.
У них зараз доволі песимістичні настрої, особливо на окупованих територіях. Загарбники і колаборанти бояться, що скоро доведеться звідти [забиратися]. І ми, і вони зараз однаково психологічно виснажені й утомлені. Хто встоїть — того буде перемога. Вони не сліпі — бачать і труни, і невдачі на фронті. Ефект ідеологічної накачки почав спадати, наступає похмілля. Найбільш довірливі вже пішли на фронт і померли, лишилися помірковані. Навіть пропагандистські блогери занили, що все погано. Населення боїться потрапити в армію, померти або повернутися калікою.
Вадим Денисенко: «Якби Путіна не стало, росіяни були б щасливі. Але самі до цього докладатися вони не бажають»
Влада намагається зробити героїв з «учасників СВО», але люди не вірять, «ветеранам» погрожують, іноді б’ють їх. Побутові конфлікти стають широко відомими, ставлення до «ветеранів» гірше й гірше. Росіяни не відчувають, що завдячують цим людям особистим життям, не готові поступатися їм місцем і давати привілеї. Додому повертаються «вагнерівці». Засуджений до довічного ув’язнення вбивця повертається «героєм» у своє село. Звісно, місцеві жителі не раді йому. Дехто з «вагнерів» уже встиг зґвалтувати чи вбити знову й повернутися до в’язниці.
Населенню Росії нав’язують перемогу, але росіяни не дуже в це вірять. Найбільше по настроях вдарили заяви влади про те, що демобілізації більше не буде і війна триватиме щонайменше до 2025 року.
Аліна Сарнацька, Сержант ЗСУ
