«Порожні коридори — це не школа». Як заклади освіти готуються приймати дітей до першого класу

Фото: EPA/UPG У перший клас

Нагадаємо кілька основних моментів процедури зарахування (її регулює наказ МОН №367, з яким можна ознайомитися тут). Школи приймають дітей до перших класів передусім за принципом територіального обслуговування. У терміни, які визначають органи місцевої влади, батьки подають до школи пакет документів: заяву про зарахування, копію свідоцтва про народження (під час подачі треба пред’явити оригінал), оригінал або копію медичної довідки (за формою № 086-1/о). А також документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування закладу освіти.

Усю інформацію про терміни та умови прийому документів школи оприлюднюють на своїх сайтах, вказуючи при цьому графік роботи, дані про закріплену за закладом територію обслуговування, перелік документів, що підтверджують місце проживання дитини чи одного з батьків (або особи, що її заміщує) на території обслуговування закладу.

“Оскільки порядок передбачає принцип територіального обслуговування, то родини, які були змушені покинути свої домівки, мають зареєструватися як внутрішньо переміщені особи. Довідка ВПО — обґрунтована і достатня вимога для зарахування, тому я радила б батьками потурбуватися про це заздалегідь”, — каже Олена Парфьонова, співзасновниця громадської організації “Батьки SOS”.

Фото: zn.ua Олена Парфьонова

При цьому приймають до школи, якщо немає свідоцтва про народження або меддовідки в дитини (або одного з батьків), що отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З минулорічними рекомендаціями, які розробило Міністерство освіти та науки з приводу зарахування дітей до перших класів, можна ознайомитися тут.

Щодо формату навчання, то у школах він різний і залежить від безпекової ситуації та наявності облаштованого укриття і його потужностей. Прогнозувати, яким він буде у вересні для першачків, директорам шкіл важко.

“Цього навчального року все починалося з ознайомлення дітей, як спускатися в укриття. Думаю, так буде і наступного року — безпекове перше вересня. Водночас зараз головна задача — зробити якнайбільше очного навчання, де дозволяє ситуація. Ми це питання нещодавно обговорювали на робочій групі з освітніх втрат. Для початкової школи це критичне питання, — каже Олена Парфьонова. — Ще один виклик — групи подовженого дня. Школи їх організовують з огляду на наявність персоналу і спроможностей укриття”.

Фото: EPA/UPG Діти з родин ВПО під час уроку в укритті на День знань в Одесі, 1 вересня 2022 р.

Поза системою

Набагато складнішою є ситуація для тих, хто залишається на тимчасово окупованих територіях.

“Маємо серйозний конфлікт між вимогами українського законодавства і нормами дій під час воєнного стану. За чинним порядком, батьки мають надати до школи документи, які містять персональні дані, зокрема: свідоцтво про народження, медичну довідку, підтвердження місця проживання. Але ця інформація є надзвичайно чутливою з погляду безпеки родин, які перебувають у тимчасовій окупації. Бо там відстежують трафік, ходять по будинках, розпитують сусідів. Це дуже ризиковано”, — каже освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Зрештою, діти втрачають можливість навчатися в системі української освіти, цю проблему з минулого року не вирішено.

“З одного боку, для функціонування освітньої системи вкрай важливо мати доступ до інформації, де навчається дитина. Школа має перевірити дані та зафіксувати інформацію про учня. Бо це тягне за собою багато питань. Зокрема, це стосується освітньої субвенції та використання коштів. З іншого боку, треба гарантувати безпеку персональних даних, які передаються з тимчасово окупованих територій. На жаль, реально щось зрушити з місця в цій ситуації, коли ми не маємо доступу до дітей, дуже важко. Подивимося, яке рішення запропонує Міністерство освіти і науки України”, — каже Сергій Горбачов.

Фото: mon.gov.ua Освітній омбудсмен Сергій Горбачов

Так само в “сірій зоні”, за словами Олени Парфьонової, залишаються і діти, що перебувають за кордоном.

“Вступати до двох шкіл — у країні перебування і в Україні — це велике навантаження. Але уявімо ситуацію. Дитина іде в перший клас, скажімо, в німецьку школу. Якщо родина вирішить повертатися, то дитина має пройти педагогічну атестацію в Україні, щоб визначити її рівень і клас, до якого можна зарахувати її. Проте в Німеччині дитина вивчатиме німецьку програму, вона не знатиме української мови, тому я навіть не знаю, що порадити батькам, аби дитина не втрачала український контент. Скоріше за все, єдиний варіант, який може бути в цьому випадку, — сімейне навчання”, — припускає Олена.

Те, що в дітей, які за кордоном, є великі проблеми з доступом до української освіти, визнає і Сергій Горбачов.

“Проблема добре відома. На мою думку (і її поділяють чимало людей за кордоном), МОН приділяє недостатньо уваги нашим дітям, які опинилися за межами України. Не вистачає дуже багатьох нормативних документів, договорів, міжнародних угод з країнами перебування. Щоб вирішити цю проблему, потрібні консолідовані зусилля наших міністерств освіти та закордонних справ, українських громадських організацій тут і за кордоном.

Якщо зі старшими дітьми це питання батьки вирішують за рахунок паралельного навчання, то що робити з першачками, ніхто не розуміє. Батьки можуть подати документи через відповідні онлайн-системи, але потім їх усе одно необхідно надати в паперовому вигляді. Також є вимога надати довідку про медичний огляд дитини. Багато шкіл розуміють, що батьки, перебуваючи за кордоном, не мають змогу оформити її. Тому вони пішли назустріч, запропонували принести довідку наприкінці серпня. Водночас частина шкіл торік вимагала меддовідку відразу від усіх, і це обмежувало доступ дітей до української освіти.

Тим паче, що дистанційна освіта у випадку молодшої школи — однозначно недобре: діти в такому віці дуже потребують живого спілкування і з учителем, і з ровесниками. Вони будуть змушені піти до школи у країні перебування. І питання в тому, чи потім повернуться в Україну ці діти та їхні родини? Це дуже гостра проблема. Наші діти трагічно втрачають зв’язок з українською освітою, а реакції з боку МОН на цю проблему не помітно”, — каже він.

Фото: EPA/UPG Діти з родин українських біженців відвідують онлайн-урок у Будапешті, Угорщина, 9 листопада 2022 р.

“Звісно, хотілося б, щоб діти повернулися до шкільного життя”. Розповідає Вікторія Казимирова, директорка середньої загальноосвітньої школи №8, Дніпро

— Офіційно прийом документів для зарахування до перших класів у нас розпочнеться 1 квітня. Заяви і документи надходитимуть через електронний портал (Інформаційна система управління освітою. — LB.ua). Але все одно батьки мають подати оригінали документів особисто. Вони і будуть підставою для зарахування дитини до 1 класу. Звичайно, треба думати, як організувати цей прийом, зважаючи на безпекову ситуацію. Тож розроблятимемо гнучкий графік. Враховуючи наявність у школі укриття, цей процес нам буде організувати легше.

Поки що даємо старт кампанії: інформуємо батьків про вчителів, які викладатимуть, умови прийому, територію обслуговування, перелік необхідних для зарахування документів на сайті школи та на наших сторінках у соцмережах. Батьків завжди хвилюють ці питання. І далі відповідно до території обслуговування школи прийматимемо дітей. Дітей з інших мікрорайонів беремо тільки за наявності вільних місць. Після зарахування першої хвилі проводимо дозарахування на вільні місця. Якщо в нас обмежена кількість місць — то жеребкування. Цей механізм уже відпрацьований.

Відносно нове для нас зарахування дітей зі статусом ВПО. Ці родини були змушені тікати, у них не завжди є необхідні документи, навіть свідоцтво про народження є не в усіх. Тож ми намагаємось сприяти в оформленні документів, звертаємося до відповідних служб. У першачків із родин ВПО часто виникає проблема з медичними картками. Їх або не встигли забрати з дому, або вони не вціліли, різні моменти бувають. Однак сімейні лікарі все одно проводять профілактичний огляд і надають медичну довідку, необхідну для зарахування дитини. Для дітей ВПО так само працює принцип закріпленої території обслуговування. Тобто в дитини має бути довідка переселенця, де зазначена адреса, за якою вона зареєстрована.

Фото: надано Вікторією Казимировою Вікторія Казимирова

Думаю, що на наступний навчальний рік бачитимемо зменшення кількості учнів перших класів і, відповідно, мережі цих класів. 

Зараз усі комунальні заклади освіти Дніпра працюють виключно дистанційно. Таке рішення прийняла міська рада, враховуючи безпекову ситуацію, оскільки місто не раз зазнавало ракетних обстрілів. Наша школа теж постраждала внаслідок ракетного удару, який стався 26 листопада 2022 року: маємо два фасади пошкоджених вікон через приліт буквально за кількасот метрів від школи.

Улітку в місті тричі проводили опитування батьків щодо формату навчання дітей – і цифри змінювалися дуже суттєво. Якщо під час першого опитування більшість батьків підтримувала офлайн, то що ближче до вересня, то менша кількість батьків надавала перевагу очному навчанню. Зрештою, першачки, які прийшли до школи цієї осені, весь рік вчаться в онлайн-форматі.

Фото: Макс Требухов Пошкоджена школа в деокупованій Балаклії.

Їм однозначно складніше, ніж тим, які заходили до школи й одразу поринали в цей світ: ось учитель, ось шкільне життя, кабінети, бібліотеки. Вони бачать учителя тільки на екрані. Цим дітям навіть всидіти перед монітором доволі складно, я вже не кажу про усвідомлене сприйняття матеріалу. Треба, щоб зійшлося багато факторів. Учитель має вміти зацікавити і організувати процес, аби діти йшли до екрана. Батькам необхідно якось контролювати, чи дитина не відволікається, а не завжди є змога. Оскільки батьки працюють, або один з них, або дитина в бабусі. І діти ж різні. Це не може не впливати на якість. Батьки це розуміють.

Якщо на наступний рік прийматимуть рішення працювати дистанційно, то ми, звісно, будемо, бо безпека — це найголовніше. Можливо, знову проведуть опитування батьків. Але я можу собі уявити навіть таку ситуацію, що дехто з батьків вирішить шукати заклади освіти в інших населених пунктах, де є очне навчання і групи подовженого дня. Бо це справді болюче питання.

Звісно, хотілося б, щоб діти повернулися до шкільного життя. Нам без них сумно. Порожні коридори — це не школа.

Фото: ОПУ

“Цього року плануємо набрати чотири перші класи. Це для нашої школи звичайна кількість першачків”. Розповідає Ірина Лапіка, директорка спеціалізованої школи №307 з поглибленим вивченням природничих наук, Київ

— Ми вже отримали наказ про початок вступної кампанії з 27 березня і по 31 травня. Минулого року ми стикнулися з новими викликами і новими умовами. Багато мешканців нашого мікрорайону, які територіально закріплені за школою, виїхали. І батьки могли надсилати документи в електронному вигляді. Так буде і цього року. Батьки подаватимуть документи особисто або дистанційно. Утім згідно з наказом Департаменту освіти та науки міста Києва, вони все одно зобов’язані надати оригінали документів не пізніше ніж 18 серпня.

У 2022-2023 навчальному році ми набрали три з половиною класи з тих, хто має першочергове право на зарахування. Йдеться про дітей, які зареєстровані на території обслуговування школи, братів і сестер учнів і дітей співробітників. А решту добрали на загальних підставах на вільні місця. Цього року ми так само плануємо чотири перші класи. З попередньої реєстрації бачимо, що вже набираються три.

Наше укриття вміщує 400 осіб одночасно. Тому ми працюємо у дві зміни. Розробили модель, провели опитування серед батьків, на педраді все обговорили і з 1 вересня розпочали навчання в очному режимі. Усі, хто бажає, ходять до школи. Ті, хто має якісь перестороги, тривогу, можуть написати заяву і перейти на дистанційну форму навчання або інші індивідуальні форми.

Фото: надано Іриною Лапікою Ірина Лапіка

Так сталося, що діти на дистанційній формі навчання не хотіли розлучатися зі своїм класом і вчителями. І ми розуміли, що це вплинуло б на них, якби ми почали формувати окремі онлайн-класи, бо це додатковий стрес, необхідність адаптації. Тож усі наші 43 класи працюють у змішаному форматі: урок проходить одночасно очно і дистанційно.

Приміром, 22 дитини в класі приходять до школи, а шестеро-семеро однокласників, які перебувають за межами Києва чи України, приєднуються до уроку дистанційно. Усі вчителі забезпечені ноутбуками, хромбуками, стаціонарними комп’ютерами, графічними планшетами, і все це працює на те, щоб діти одночасно могли перебувати на уроці. Модель складна для вчителя, але дієва для дітей. 

Початкова школа в нас навчається в першу зміну. З нашого досвіду: більшість першачків ходять до школи очно, лише декілька займаються дистанційно. На жаль, ми змогли організувати лише одну групу подовженого дня на 30 учнів, оскільки обмежені можливостями нашого укриття. Раніше мали 12 груп, а це 360 дітей. Під них треба було б фактично мати ще одне укриття. Розумію, що така ситуація складна для батьків, які працюють. Але наша першочергова задача все ж навчальна.

“Найбільші виклики для нас — це залежність від техніки”. Розповідає Тетяна Країнська, вчителька початкових класів загальноосвітньої школи №4, Херсон

— Наша школа працює дистанційно. Іншої можливості немає через те, що хоч Херсон і деокупували, але відвідувати школи в місті, яке постійно обстрілюють, небезпечно. Наша школа, дякуючи Богові, не постраждала, і я сподіваюся, що вціліє.

Фото: надано Тетяною Країнською Тетяна Країнська

У зв’язку з тим, що школа фізично не працює, то батьки можуть подавати документи в електронному вигляді. Це дозволено, враховуючи обставини в місті, а також те, що не всі родини зараз у Херсоні. На сайті школи розміщена вся інформація, як це можна зробити, усі контакти. Я також виїхала з міста, і, на жаль, багато хто виїхав. І діти, і вчителі розкидані по Україні і за кордоном, але ми тримаємося школи. Це наш зв’язок з рідною домівкою.

З березня в нас на базі школи по суботах працює школа майбутнього першокласника. Ми займаємося з дітьми, які мають прийти до нас наступного навчального року. Їхні батьки саме подають документи. Це не така школа, щоб навчити, а щоб діти звикли до школи, до вчителя, одне до одного, орієнтувалися. Тоді до першого класу вони приходять знайомі з усіма і навчання починається набагато простіше.

Зараз це допомагає адаптуватися до дистанційного формату. Так, діти не можуть відвідувати школу, проте бачать учителя, спілкуються. І, звісно, на майбутнє вони знайомляться з роботою в дистанційному режимі, щоб потім не витрачати на це дорогоцінний час у вересні. Бо це важко дитині. Вони бояться: а раптом вчасно не зайду на урок, або вимкнуть світло, або інтернет зникне, або щось станеться з технікою. От нещодавно було: дитина не змогла увімкнути комп’ютер, дуже перехвилювалася. Зараз вони потроху звикають до онлайну. Є ж свої нюанси, як поводитися на уроці, приміром, мікрофон має бути вимкнений, хочеш відповісти, піднімаєш руку. Це корисно знати наперед.

Зараз у школі майбутнього першокласника 17 учнів. Думаю, ми наберемо клас на наступний рік. Зважаючи на ситуацію, то 17 учнів — це непогано. І батьки ще подають заяви.

Фото: надано авторкою

Найбільше їм болить питання, коли закінчиться війна. Питання не до мене, але хочеш не хочеш, воно все рівно спливає в наших розмовах. А так, звісно, батьків цікавить, як проходитимуть уроки в перших класах. Проте, на жаль, поки що ми не маємо точної відповіді на це питання. Бо не знаємо, що буде далі. До вересня ще досить далеко. Дистанційне навчання їх не лякає, хоча і бентежить. У цьому випадку дуже важлива участь батьків у навчанні, їм доводиться більше часу приділяти дітям. Учитель не може все охопити, як це було б при навчанні офлайн. Батьки це розуміють. Вони контролюють, знаходять спосіб. Бабусі і дідусі іноді сидять на уроках, підказують. Інакше поки що ніяк.

Найбільші виклики для нас — це наша залежність від техніки. Зараз трохи налагодилося зі світлом, а перед цим було непросто.

Я бачу, що діти дуже чекають цих занять. Можливо, це такий психологічний настрій, що їх це відволікає, що незважаючи на всі обставини, вони дорослі, вони підуть до школи. Мені здається, що їм ця думка до вподоби.

“У всіх школах бракує першачків. Багато дітей виїхали”. Розповідає Наталія Горнюк, директорка спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 з поглибленим вивченням іноземних мов, Чернігів

— Вступна кампанія в нас розпочалася з середини лютого. Нещодавно, приміром, були батьківські збори онлайн, на яких ми розповіли про школу, пояснили правила реєстрації майбутніх першокласників. 18 березня плануємо провести день відкритих дверей. Це вже безпосереднє знайомство з нашим закладом, з класними керівниками, керівниками деяких гуртків. Бачу, що батьків найбільше цікавлять два питання. Перше — вони хочуть подивитися шкільне укриття, де перебуватимуть першачки, як воно облаштоване, чи зручне, чи там не холодно. Друге — санвузли.

Фото: надано Наталією Горнюк Наталія Горнюк

Зараз батьки реєструють дітей в електронній системі ІСУО, а прийом заяв розпочнеться з 3 квітня відповідно до наказу Чернігівської міської ради. Тоді батьки почнуть приносити заяви та інші документи в очному режимі.

Беззаперечно, цей рік, як і минулий, відрізняється від тих, що були до повномасштабного вторгнення. Ми бачимо, що багато наших дітей виїхали за кордон. Але сподіваємось, що родини все ж повертатимуться. Ми плануємо набрати три перші класи. У всіх школах бракує першачків з цілком об’єктивних причин. І ми за кожного майбутнього першокласника тримаємось. Тому що це години, це ставки для вчителів. Ну або скорочення, якщо не вистачатиме учнів.

Раніше ми мали багато живого спілкування з батьками майбутніх першокласників, підтримували з ними зв’язок ще з моменту перебування дітей в садочках. При цьому онлайн-спілкування виявилося для багатьох батьків проблематичним — їм складно встановити програму, вони часто не знають, як приєднатися до ZOOM. Крім того, є питання щодо реєстрації на електронній платформі, тому виникає потреба консультувати, допомагати.

Під час блокади Чернігова школа отримала незначні пошкодження. Але ми доволі швидко вирішили це питання, зробили укриття за підтримки міської ради, Чернігівської облдержадміністрації і благодійної організації «SavED». 60% наших учнів навчаються на змішаній формі. Ми працюємо у дві зміни: перша — для учнів 1-5 класів, друга — для 6-10 класів. Учні, які перебувають за кордоном або в інших областях України, навчаються дистанційно. Приблизно 10% дітей — на сімейній формі навчання.

Ми маємо дві групи подовженого дня, які прийняли всіх охочих. У школі продовжують працювати гуртки і секції, адже укриття дозволяє всіх убезпечити під час тривоги.

Якщо говорити про наступний навчальний рік, то ми готові працювати і офлайн, і онлайн, враховуючи всі реалії. Загалом, ми налаштовані оптимістично.

Фото: EPA/UPG

“Єдиний критерій, який впливає на формат навчання в наших школах — це укриття і його потужність”. Розповідає Андрій Закалюк, керівник управління освіти Львівської міської ради

— Думаю, що мережа перших класів наступного навчального року буде ідентичною з нинішньою. Чогось такого критичного або радикально нового ми однозначно не очікуємо. Навіть минулого року в нас мережа перших класів фактично збереглася. Є певна кількість дітей, які приїхали з інших областей, і є кількість наших дітей, які виїхали за кордон, – це в принципі її збалансувало. Ось цифри, щоб краще розуміти ситуацію. За нашими даними, у школах Львова навчаються близько 3000 дітей, які приїхали з інших областей. Тобто якщо поділимо на загальну кількість шкіл, а їх 127, то в середньому буде по 30 дітей на школу. У кожній школі 25-30 класів. Отже, в кожному класі в середньому є одна-дві дитини, які переїхали до Львова. Тому цей фактор не впливає сильно на ситуацію.

Фото: пресслужба/Роман Балук Андрій Закалюк

Зарахування до перших класів має пройти спокійно, без якихось особливостей. Тим паче, ми цей шлях проходимо не вперше. Школа оголошує прийом заяв, батьки подають. Зрозумілою є норма закону, що в першу чергу зараховуються діти із закріпленої за школою території. Щодо зарахування дітей з інших областей, то цей процес був складніший минулого року. Тому що люди переїхали, міста в окупації, документи забули або втратили. Зараз ситуація стабілізувалася. 95% людей, які перемістилися до Львова, вже живуть тут якийсь період. Тому навіть якщо хтось і втратив документи, то він мав уже час їх відновити. Але якщо раптом є така проблема, то ми допомагаємо, консультуємо, бо ж є абсолютно зрозумілі обставини.

Єдиний критерій, який впливає на формат навчання в наших школах — це укриття і його потужність. Школа, що має велике укриття, з 1 вересня вчиться в штатному режимі. Ті, які не мають, організували або комбіноване навчання, або працюють у дві зміни. Тобто школа від школи різниться. І з цієї позиції, якщо десь йдеться про дистанційне навчання, початкові класи все одно в пріоритеті. Вони навчаються в школі. Зараз ми ще перебуваємо в процесі розширення укриттів.

Для тих, хто виїхав за кордон, але хоче навчатися в нас, законом передбачена сімейна форма навчання або екстернатна. На мою думку, враховуючи всі обставини, це оптимальний варіант, якщо батьки націлені бути в українській школі. Ми в комунікації з батьками доносимо ідею, що не треба дитину розривати на чотири школи. Якщо сім’я вирішила, що до завершення війни проживатиме за кордоном, то дайте дитину до дітей. Так, є питання мови, є певні складнощі, це очевидно. Але не треба забувати, що школа — не лише табличка множення і формули з хімії і фізики. Це ще й середовище, соціум, у якому дитина перебуває. І ці речі дуже важливі. Ми стараємось переконувати батьків, що не буде проблеми, коли вони повернуться, — усіх дітей ми радо приймемо назад. Ми перші, хто в цьому зацікавлений.

Мені здається, що для початкової школи на наступний рік найголовніше одне — це бути за партами, між дітьми і з учителем. Зі всіма іншими викликами початкова школа впорається. Які б круті технології дистанційного навчання ми не мали, це не може молодшим класам замінити школу. Ковідні роки це довели.

Фото: EPA/UPG

Олена Струк, кореспондентка LB.ua

Джерело

Новости Украины