Максим Гермак під час служби. Особистий архів родини
Вона додала: вперше після обміну поспілкувалися по відеозв'язку. Максим потім розповів, що готував промову, але так і не зміг щось сказати, крім "Мам, пап, привіт! Я в Україні" — переповнювали емоції.
На Великдень рідні та друзі вирушили до нього на зустріч.
"Як побачилися — не хотіли один одного відпускати, тримали міцно. Я спочатку не впізнала його: худенький, як підліток. Вага у нього 105 кг була, а по поверненню — 56 кг… Ми на цей обмін чекали усі чотири роки, сумка з його речами була складена. Привезли її. а він каже: "Мамуль, забирай, це все не те". Великодній кошик спакувала — пригощала усіх пасками. Ми на Великдень зустрілися, побули добу з ним і поїхали", — розповіла мати бійця.
Максим Гермак до полону (ліворуч) і після звільнення (праворуч). Особистий архів родини
За її словами, тепер відомо, що Максим потрапив у полон в Маріуполі 29 березня 2022 року під час вуличних боїв. Він як бойовий медик вирушив з групою на допомогу — наскочили на засідку. Максим дістав кульове поранення ніг, мав з собою рюкзак з медикаментами, тож наклав турнікети і так зберіг собі життя.
Максим працював фельдшером «швидкої допомоги». Особистий архів родини
Ольга додала: від сина було кілька смс, остання — 20 березня 2022 року.
"Ми розуміли, що потрібно щось робити: виходити на акції, мітинги, малювати плакати. Бо у нас весна, у них — полон. У нас вихідні, у них — тортури. Тож ми з чоловіком щомісяця на акцію в Київ, іноді двічі або тричі на місяць їздили. Відвідували всі інстанції, дотичні до обміну полоненими, листувалися, приїздили на зустрічі… Писали у посольства, дійшли до Папи Римського", — розказала жінка.
Батьки звільненого з полону РФ Максима Гермака Володимир і Ольга. Суспільне Дніпро/Наталія Качуровська
Вона зазначила: не дуже розпитувала сина про те, як він тримався усі роки, який пробув в полоні. Але зрозуміла: його тримала думка, що він обов'язково повернеться додому.
"Десь три тижні триватиме обстеження, далі — лікування. У нього осколки в тілі ще з 2022 року, деякі він сам собі видалив гострим склом. Попросив нас з батьком підготувати йому конспекти з коледжу, хоче перечитати усе… Головою він ще там, думає про хлопців, які залишаються в полоні… Листуємося зараз більше в телефоні, але він обов'язково телефонує, щоб побажати доброго ранку і доброї ночі. Наш син повернувся, але боротьба ще не закінчена, війна триває. Треба допомогти, аби його друзі і діти наших друзів повернулися додому", — сказала Ольга.
