Вирва від удару КАБ. Суспільне Дніпро
Під час тієї атаки зачепило ще один будинок. У той момент за речами та тваринами туди на один день приїхала подружня пара, яка раніше вже евакуювалася. За словами місцевих, коли родина вже збирала сумки — поряд прилетів російський КАБ. Проте людей не зачепило ані склом, ані уламками цегли.
Будинок, у якому подружжя збирало речі, після удару КАБами. Суспільне Дніпро
За словами місцевого жителя Анатолія, із села виїхало більш як половина населення. Продовжує працювати магазин, регулярно привозять гуманітарну допомогу. Також раз на тиждень приїздить пересувне відділення пошти: мешканці можуть оплатити комунальні послуги та отримати пенсію.
Сам чоловік мешкає разом із мамою, евакуюватися вони не планують. Родина тримає город, господарства ж не мають.
"А куди їхати, як скрізь б'ють? Немає в мене дітей. Мама не хоче теж їхати. Вона тут народилася, вона каже: я не буду, тут житиму. Я вже тут 22 роки прожив, вже звик тут", — сказав Анатолій.
Анатолій. Суспільне Дніпро
16 листопада 2025 року російська армія поцілила "шахедами" по місцевому будинку культури. Раніше там була доволі велика концертна зала на 400 місць зі сценою. Люди із сусідніх населених пунктів приїжджали на свята, та різноманітні культурні заходи. Нині ж повністю згорів і обвалився дах. Вогонь також знищив приміщення, розтрощено сцену, у будівлі немає вікон.
Жителі зазначили: це була найперша атака РФ по їхньому селу. Після цього росіяни почали регулярно бити по Романках.
Руїни будинку культури у Романках. Суспільне Дніпро
"І от отакі в нас справи, не дуже важні. І куди їхати, не знаю. Ну куди ти поїдеш, коли тримаєш якусь худобу. А КАБ оце прилетіли, чотири штуки. Так, чотири хати немає. Це страшне діло. Це ж треба було, жінка приїхала сюди з чоловіком, не знаю, забрати тих собак, котів своїх, десь вони виїхали, і оце якраз на них попало. Вони живі зосталися, але, знаєте, переляк теж", — розповіла жителька Романків Галина про одну з нещодавніх атак.
Виїжджати жінка з рідного села, в якому прожила 47 років, не хоче. Каже: скрізь стріляють.
"Мене вже б давно син вивіз. Ну, я сказала, я нікуди не поїду. І все. Куди я буду їхати? Донька теж виїхала, теж казала, поїхали зі мною. Я буду тут. Слухайте, як прийде мій мертвець, мене і там знайде, і тут знайде. Ось так. У нас один чоловік поїхав, виїхав, і там його смерть знайшла. Тут не знайшла, так там знайшла. Б'ють потихеньку, б'ють. Розбивають село. Ну це взагалі, це взагалі, це не те слово. Чого це він робить, оцей росіянин, не зрозуміло, що з Путіним робиться. Пішов він срати, Путін, падло. Його ніхто сюди не просив до нас", — додала жінка.
Галина садить город та тримає господарство: кіз і корову.
"Полеш, город садиш. А що, ми городи посадили.— І картопля, і цибуля, і огірок, і морква все посадили. Чи виросте, чи не виросте, а воно посаджене. Господарство вивозити ніхто не буде. Заліземо десь із коровою і з козами, як я казала. Кажу, підемо на кладовище, посідаємо і будемо сидіти. Ну, що ти зробиш. Як нам доля така, значить така доля", — сказала вона.
Галина. Суспільне Дніпро
За словами Галини, вулиця, на якій вона мешкає, найбільш пошкоджена від російських атак. Жінка додала: в селі не лишилося жодного фермера, ударами розбило пилораму і сільгосптехніку.
Як розповіли журналістам місцеві жителі, постійно чують вибухи із довколишніх населених пунктів, зокрема і Запорізької області. Росіяни обстрілюють Покровську громаду буквально кожного дня. Б’ють і по самому Покровському, і по сусідніх селах — це Левадне, Катеринівка, Зарічне, Дрозди. Атакують КАБАми, б'ють FPV-дронами, "шахедами". Дехто, звісно, там продовжує ще жити — в понівечених будинках, переховуються в підвалах, намагаються якось виживати. Однак і місцева влада, і поліцейські постійно закликають людей евакуюватися.
