Фото: gorod-online.net
ЗАГАДКОВЕ ВИКРАДЕННЯ
У березні 2022 року Бердянська міська рада та низка місцевих підприємств повідомили про викрадення російськими військовими народного депутата Олександра Пономарьова, який нібито відмовився співпрацювати з окупантами, а так звана прокуратура «ДНР» проводила «розслідування».
Пізніше депутатка міськради повідомила, що Пономарьова доправили до реанімації бердянської міської лікарні. Варто зазначити, що Пономарьова називали «тіньовим господарем міста» і «місцевим феодалом».
Через деякий час заговорили, що Пономарьов перебуває в тимчасово окупованому Криму.
Однак згодом він, начебто нічого не сталося, увійшов до нової ПЗЖМ (Платформа за життя і мир), яку сформували після заборони ОПЗЖ як проросійської.
У січні 2023-го Пономарьова та ще декількох нардепів колишньої ОПЗЖ вирішили достроково позбавити мандатів, утім так і не довели справу до кінця.
ВІД СЛЮСАРЯ ДО ДОЦЕНТА
Шлях Олександра Пономарьова у велику політику був багатоетапним.
Із 1998 до 2012 року він обіймав посаду голови правління ПрАТ «Бердянський райагропостач». До того працював техніком з поточного ремонту та обслуговування радіообладнання на комунальному підприємстві, контролером автотранспорту та слюсарем механоскладальних робіт на заводі.
Здобув вищу освіту, закінчивши факультет електронної техніки Запорізького національного технічного університету та Академію управління та інформаційних технологій ЗНТУ за спеціальністю «менеджмент», а також ступінь кандидата економічних наук і звання доцента.
До Запорізької обласної ради вперше обрався 2002 року. Безуспішно балотувався до Верховної Ради 4-го скликання (як безпартійний самовисуванець у 80-му окрузі Запорізької області) та 6-го скликання (від Соціалістичної партії за номером 72 у списку як безпартійний). З третього разу пощастило – обраний народним депутатом 7-го скликання як безпартійний самовисуванець. До червня 2014 року перебував у фракції Партії регіонів, потім перейшов до депутатської групи «За мир та стабільність».
16 січня 2014 року Пономарьов голосував за горезвісні диктаторські закони, які обмежували права і свободи громадян.
У 2014 році обрався народним депутатом 8-го скликання від 78 округу (Запорізька область) як безпартійний самовисуванець, входив до депутатської групи «Воля народу», був головою підкомітету з питань автомобільних доріг і дорожнього господарства Комітету ВР з питань транспорту.
До Верховної Ради 9-го скликання обраний від партії «Опозиційна платформа – За життя» як безпартійний мажоритарник. У серпні 2020 року став співініціатором подання до Конституційного Суду з приводу відповідності Основному закону низки положень антикорупційного законодавства, внаслідок якого КСУ скасував відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.
Згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО, Олександр Пономарьов з 24 лютого по 1 червня 2022 року пропустив всі засідання ради, щодо яких є дані, окрім голосування 24 лютого за воєнний стан.
ФІГУРАНТ СКАНДАЛІВ
У лютому 2018 року Пономарьов вирвав телефони з рук журналістів Івана Марусенка і Михайла Криворучкіна просто в кулуарах парламенту. У травні Генеральна прокуратура внесла до Верховної Ради подання на притягнення його до кримінальної відповідальності. У червні на засіданні регламентного комітету Пономарьов заявив, що журналісти перед тим, як він відібрав у них телефони, провокували і хамили.
У травні 2020-го ДБР закрило кримінальне провадження проти нардепа за фактом перешкоджання роботі двох журналістів.
«Кримінальне провадження щодо перешкоджання законній діяльності журналістів було відкрито того ж дня. Навіть тодішній генпрокурор Юрій Луценко побачив склад злочину в діях депутата Пономарьова і, особисто виступаючи на комітеті ВР, годину доводив факт порушення закону з боку депутата, спираючись не тільки на українське законодавство, але й на практику Європейського суду. Але справа з різних причин затягнулася на два роки і на початку цього року була передана в ДБР, як тепер виявляється, виключно з метою закрити її», – пояснював тоді постраждалий журналіст Іван Марусенко.
За його словами, слідчий ДБР Амелін вирішив, що нардепа знімали під час приватної бесіди з його колегою. Насправді парламентарії розмовляли про те, що «депутат Сергій Соболєв з трибуни Верховної Ради звинуватив депутата Пономарьова в незаконних діях, а фактично в диверсії проти української армії».
У липні 2019-го Національна поліція вручила Пономарьову повістку на допит як свідкові у справі про вбивство 31 липня 2018 року бердянського активіста Віталія «Сармата» Олешка.
Розслідування щодо 11 підозрюваних у вбивстві Олешка завершилося 1 липня, розслідування щодо замовників виділили в окреме провадження. У його рамках працівники Головного слідчого управління і вручили повістку депутатові.
«Наскільки мені відомо, за однією з версій слідства, Олександр Пономарьов разом зі ще одним народним депутатом Сергієм Валентировим (БПП) можуть підозрюватися в причетності до замовлення вбивства Віталія Олешка. Обидва депутати тепер балотуються по мажоритарних округах у Запоріжжі від партії «Опозиційна платформа за життя»”, – писав тоді у фейсбуці народний депутат Мустафа Найєм.
У грудні 2021 року журналісти «Схем» встановили, що Олександр Пономарьов має російський паспорт.
У коментарі «Схемам» нардеп не відразу визнав наявність російського паспорта, а коли його приперли до стінки доказами, не зміг пояснити, з якою метою у 2003 році подав документи на отримання російського громадянства. Заявив, нібито російським паспортом «ні разу не користувався», що теж виявилося брехнею.
Чим закінчиться справа проти Пономарьова цього разу?
LB.ua
