За інформацією: Суспільне Чернівці.
Підопічна відділення стаціонарного догляду Таїда Шаріпова. Суспільне Чернівці
"За потреби надають транспорт — можна поїхати в районний центр"
Вимушений переселенець з Горлівки Валерій Гончаров живе тут три роки. Він військовий пенсіонер і розповів, що потрапив сюди не одразу, а поетапно, побувавши в різних регіонах України.
"Мені дали місце, і мені все одно, де жити. Пенсію отримую з Києва. Забезпечення нормальне, поять, годують, а що ще треба? Довкола природа, а якщо є якісь потреби, надають транспорт — можна поїхати в районний центр, Мамалигу чи Новоселицю. За станом здоров’я можна і в Чернівці", — говорить підопічний відділення стаціонарного догляду.
Підопічний відділення стаціонарного догляду Валерій Гончаров. Суспільне Чернівці
Переселенка з Краматорська Донецької області Любов живе у відділенні понад чотири роки.
"Гуляю вестибюлем, читаю Біблію, уже майже дочитала. Також телефон маю, інтернет, канали, за якими можу подивитись багато дечого", — розповідає Любов.
Переселенка з Краматорська Любов, яка живе у відділенні стаціонарного догляду понад чотири роки. Суспільне Чернівці
Скільки коштує тут жити
Проживання тут фактично безплатне для підопічних, яких направляють з громад. Це одинокі люди, які потребують догляду, каже в.о. керівника Наталія Андрицька.
Майже усю суму перебування тут оплачують з бюджету громад, а з боку підопічних — 75% їхньої пенсії. Утримання однієї людини на місяць тут оцінюється у понад 22 тисячі гривень.
Також тут живуть на платній основі — люди, чиї діти сплачують за перебування батьків тут.
"Є п’ять ВПО, сім підопічних на платній основі, решта — на бюджетній основі. Платять зараз комуни, територіальні громади, зокрема Мамалигівська, Ванчиковецька, Новоселицька, Магальська", — каже Наталія Андрицька.
Виконувачка обов’язків директора Наталія Андрицька. Суспільне Чернівці
Мамалигівська сільрада, чиєю комунальною власністю є установа, оплачує не тільки за жителів громади, які тут живуть, а й фінансує потреби відділення.
За словами голови сільської ради Аркадія Шови, цьогоріч на утримання відділення в бюджеті громади передбачено понад два мільйони гривень. Крім того, надають іншу допомогу — паливом, продуктами харчування, одягом, миючими засобами.
Підопічні відділення стаціонарного догляду села Стальнівці. Суспільне Чернівці
"Платники платять повне утримання, а ті, котрі на бюджетному утриманні — 75% платять з пенсії, і 25% приходить їм на руки. Решту доплачує Мамалигівська громада. У нас було 14 500 гривень за утримання на місяць, зараз піднялося до 22 350, тому що піднялися тарифні оклади", — каже Андрицька.
У відділенні є 20 працівників. Серед них — дві медсестри, сім санітарок, банниця, охоронці, сестра-господиня, двірник, бухгалтер і кочегар на зимовий період.
Підопічні та одна із кімнат відділення стаціонарного догляду. Суспільне Чернівці
"Є басейн і сауна, але ми не користуємося. На ремонт треба дуже багато коштів. Працюємо, але перекласти плитку — розумієте, скільки треба", — каже Андрицька.
Чаша басейну, який не використовують. Суспільне Чернівці
Колишній зал для дискотек у відділенні стаціонарного догляду зараз використовують як укриття.
У закладі не надають медичних послуг, а лише первинну допомогу. За потреби до людей викликають сімейного лікаря, каже виконувачка обов'язків директора.
"У нас є шість людей з інвалідністю і вони всі похилого віку. У кожного підопічного є сімейний лікар. Дивимося по ситуації", — говорить Андрицька.
Підопічний та одна із кімнат відділення стаціонарного догляду. Суспільне Чернівці
Специфіка відділення така, що підопічні доживають тут свій вік. Дехто помирає у стінах закладу.
"Забирають їх додому родичі, якщо не родичі — громада, а в кого немає, ховаємо тут", — каже Андрицька.
На території закладу є і своя церква. Сюди на службу приїжджає отець.
Церква для підопічних стаціонарного відділення догляду. Суспільне Чернівці
Церкву відвідують підопічні, які мають змогу ходити, а також ті, хто пересувається на кріслі колісному.
