Артилерійська гармата. Суспільне Дніпро
Ситуація на Олександрівському напрямку
Дніпропетровщина доволі зараз складний напрямок, але ми його стабілізували. Вони до цього, десь пів року тому, йшли дуже великими колонами часто. Ми їх порозбивали артилерією, FPV, великими "бомберами". У нас є на фронті танкові рови, ми мінуємо постійно ці проходи і унеможливлюємо рух ворога та техніки. Вони намагаються вибивати нашу логістику — артилерією, FPV, "Молніями". Пересуваються малими групами, по дві-три людини. Для артилерії — це важко для ураження, але у нас артилеристи дуже професійні і вони з цим справляються.
Дніпропетровщина по ландшафтах для підрозділів артилерії є досить гарною. Багато посадок, багато є низини, у яких ми намагаємося викопати ці позиції, ліси маленькі, великі. Є де розгорнутися, це не степи, є де поставити позиції.
Начальник штабу самохідно-артилерійського дивізіону 46 ОАеМБр Роман. Суспільне Дніпро
"У них більше мʼясні штурми, вони більше на результат, ніж на життя"
В інтелектуальному плані у них більше мʼясні штурми, вони більше на результат, ніж на життя і на якість. Вони чекають поганої погоди: туман, дощ, коли ми гірше ведемо розвідку, тому що за погодних умов неможливо її добре вести. Ідуть невеликими колонами по шість машин, по п'ять, по чотири машини. Вони, звісно, вже на підступах виявляються і ми їх знищуємо, але вони йдуть.
Дуже важко, тому що постійно в небі щось є. Постійно літають від FPV, "Молній", крил розвідувальних. Вони саме цей район, де ми виставляємо позиції, постійно моніторять. Ми працюємо в погану погоду, або у нас на позиціях перебувають "Чуйки", контролюють небо, слухають. Ми відпрацювали, заховалися, відкрилися, знову відпрацювали, знову. Бо якщо виявлять позицію, по ній будуть працювати. По позиціях, коли вони виявляють нашу артилерію, вони дуже активно працюють. Вони можуть за день 20-30 "Молній", FPV відпрацювати. Але ми намагаємося в інженерному плані так сконструювати позицію, що люди будуть в безпеці техніка витримає 20-30 FPV.
По Дніпропетровщині, як ішли колони — дві, три, чотири одиниці техніки рухаються, гуслили, знищували гарматами Д-65, Д-30, зупиняли їх, і все, вони далі не їдуть, бояться. Далі їх добивають FPV, бомберами, так само артилерія продовжує працювати. Ось навіть недавно знищили скупчення противника, там близько п'яти двохсотих було.
"Найскладніші дні для будь-якого командира — це коли є втрати"
Найскладніші дні, як я вважаю, будь-якого командира, це коли є втрати. 300, 200 — це все одно втрати, це велике горе для підрозділу, це дуже моральний дух підбиває.
Найперший раз, коли в мене був 300-й, це було на Степногірську. По нам працював танк, і влучив прямо над цією ямкою, де лежав військовослужбовець, прямо над ним розірвався. Він кричить, обстріл не закінчується, ми по укриттях, але нічого — надали першу медичну допомогу, стабілізували, відвезли на евакуацію. Нога зрослася, живе і працює.
Щодо втрат загиблих, то вперше це в мене було на Донеччині, під час заняття вогневої позиції, під Курахово був приліт по машині, яка завозила особовий склад, і там було четверо загиблих. То була така трагедія, яка вибила мій тоді підрозділ з колії. Мені було дуже важко, я досі це переживаю.
"Мені їхня мотивація й ідеологія зовсім незрозумілі"
Ми, артилеристи, ворога не бачимо впритул, тільки з дронів, з крил. Я можу сказати, що мене здивувало, це коли вони йдуть колонами, і у них оцей прапор червоний, з серпом і молотом, на всіх машинах. Розривається одна машина, підривається друга, хтось вибігає, памʼятаю з машини, бере цього прапора, і з прапором біжить у посадку, його розстрілюють, мені просто їхня мотивація і ідеологія, зовсім незрозуміла.
Про що мріє військовий
Мрію, як і всі, щоб закінчилась війна. Це моя найбільша мрія, як і всіх українців.
Я бачив багато населених пунктів, які просто зрівняли з землею. Я бачив багато цивільного населення, які залишились без домівок, з людьми деякими, як їх там розстрілюють, з дронів бачили пару раз. Я не хочу, щоб це все було десь у мене вдома. Не хочу, щоб якесь наступне село, наступне місто пережило все те, що зараз відбувається тут. Я хочу жити в Україні в першу чергу, хочу щоб моя сімʼя жила тут. Я хочу розвиватись тут, бо Україна — це дуже гарна держава. Я не хочу, щоб ця орда прийшла, і зробила тут хаос.
