За інформацією: Суспільне Вінниця.
Полеглі захисники Віктор Власюк та Артем Захаров. Вінницька міська рада
У Вінниці 8 червня попрощаються із двома захисниками — Віктором Власюком та Артемом Захаровим. Обох воїнів поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Віктор Власюк
Віктор Власюк народився 11 червня 1995 року у Вінниці.Був наймолодшим серед дітей у сім’ї, де виховувався разом зі старшими сестрою та братом. Закінчив загальноосвітню школу №18 та у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг здобув фах слюсаря-механіка. Працював у ресторанній сфері, згодом — за спеціальністю на СТО.
"Він мав надзвичайно чуйне серце, глибоко співпереживав болю близьких і ніколи не цурався праці — за будь-яку справу брався без вагань. Найбільшим сенсом його життя була родина. Навіть після виснажливого робочого дня Віктор обов'язково присвячував час прогулянкам із дітьми. Усі його прагнення та плани на майбутнє — звести власний дім, дати дітям усе найкраще та побачити їхнє дорослішання — були присвячені лише коханій дружині та малечі. А також він завжди був надійною опорою для матері", — розповіла сестра чоловіка Олена.
Захисник на псевдо "Кардан" долучився до оборони України влітку 2025 року. Служив розвідником та зовнішнім пілотом БпЛА у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем "САПСАН" Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Військовий загинув 1 червня на Покровському напрямку, неподалік села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 30 років.
У Віктора Власюка залишилися дружина, восьмирічний син та дворічна донька.
Церемонія прощання з захисником розпочнеться о 10:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Артем Захаров
Артем Захаров народився 30 березня 1981 року на Далекому Сході, де його батьки у складі студентських будівельних загонів зводили Байкало-Амурську магістраль. Згодом родина повернулася до Вінниці. Тут Артем закінчив загальноосвітню школу №29 та у професійно-технічному училищі здобув фах автомеханіка. Працював у будівельній сфері.
"Колеги згадують мого батька як справжнього професіонала, який працював бездоганно, вчасно та буквально горів своєю справою. А поза роботою обожнював готувати, плекав сад і город, дарував турботу котам, яких обожнював. Проте головними у його житті завжди були ми, діти. Батько щиро спілкувався із нами, вмів підтримати порадою та пояснити складні речі простими словами. Особливим містком між нами стала й музика. Батько ще малим сам опанував гітару і навіть змайстрував один із перших своїх інструментів. Згодом писав мелодії, які ми грали вдвох. Його мрією було заснувати після війни наш спільний гурт, де я могла б співати та разом із ним дарувати людям радість", — розповіла донька Марина.
Оборонець мав псевдо "Кіт", добровольцем став до лав Збройних сил України восени 2024 року. Воював у складі 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді стрільця.
Брав участь у стримуванні російського наступу на східному напрямку фронту. Загинув 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лебедівка Курської області. Йому було 43 роки.
У Артема Захарова залишилися троє дітей: донька та двоє синів, наймолодшому з яких нині 14 років. Також на нього чекали батьки, рідні та друзі.
Церемонія прощання з Артемом Захаровим розпочнеться о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
